В обласному центрі відбулась презентація книжки івано-франківського журналіста Володимира Приймака «Апостоли правди», в основу якої він поклав спогади військового льотчика та багатолітнього в’язня брежнєвських концтаборів нашого краянина Богдана Ребрика.
У ній взяли участь заступник голови облдержадміністрації Роман Іваницький, народний депутат України першого демократичного скликання Зіновій Дума, колишні члени крайової організації НРУ та УГС, представники наукової й творчої інтелігенції Прикарпаття, а також журналісти.
— Задум написати цю книжку про мого приятеля Богдана Ребрика, — зазначив Володимир Приймак, — визрів у мене минулого літа під час нашої спільної поїздки у складі івано-франківської делегації на Соловки для вшанування 75-х роковин розстрілу енкаведистами в урочищі «Сандармох» української наукової й творчої інтелігенції. У готелі міста Петрозаводська, у залитому кров’ю українських бранців урочищі «Сандармох» пан Богдан розповідав мені про своє, сповнене трагізму й величі людського духу, життя. Там, у лісах Карелії та на узбережжі Білого моря, визрів у мене задум покласти ці його розповіді на папір. Так з’явилася на світ презентована вам нині книжка, яка є квінтесенцією побаченого та пережитого цією непересічною особистістю, яка 24 серпня 1991 року проголосувала за прийняття Акта про державну незалежність України.
Своїми рефлексіями від прочитання книжки «Апостоли правди», яка, як зазначив її головний герой Богдан Ребрик, «відображає не тільки його долю, а й частину нашої української історії, яку неможливо читати без брому», поділилися з присутніми на цьому дійстві академік Володимир Качкан, голова обласної Спілки письменників України Євген Баран, один із колишніх чільників крайової організації НРУ Зеновій Дума та інші.
— Це правда, що деякі герої цього твору, — сказав З. Дума, — постали перед читачами не у вельми привабливому вигляді. Але з пісні, як мовиться, слів не викинеш. З усього видно, що його головний герой, з яким я майже чверть віку знайомий, не мав на меті покривати глянцем нашу новітню історію. Та як би там не було, він розповідав про те, що йому наболіло. І нехай із деякими його політичними оцінками сьогодення я не згоден, але вважаю, що усім своїм страдницьким життям Богдан Ребрик здобув на них право. І вирок йому, як і таким, як і він в’язням сумління, винесе не КҐБ, прокуратура чи суд, а історія…
