«Язык – это принципиально…»
«Язык – это же не принципиально…», - говорять в Донбасі чи Криму, коли все навколо, наприклад, загальноукраїнське телебачення і радіо, російською мовою і всі «іншомовні» мовчки пристосовуються. «Какая разница на каком языке разговаривать?», - тобто етнічному українцю не має бути байдуже, що все навколо російською. "Лишь бы человек был хорошим...", - говорять про того посадовця, що вперто нав’язує підлеглим російську.
І діаметрально протилежний підхід демонструють «русскоязычные» в україномовних регіонах. «Язык – это принципиально…»,- говорять етнічні росіяни в регіонах, коли все навколо, українською мовою і всі «іншомовні» мають пристосовуватися. «Украинский язык нарушает мои права, меня лишают комфорта», - заводять вже іншу пісню російськомовні. «Да я понимаю, по-украински, да я умею на государственном языке, но не хочу…», - кажуть вони.
Толерантність і поступливість етнічних українців у мовному питанні можна проілюструвати ситуацією з державною мовою у Донбасі і Криму. Етнічні росіяни за межами Росії, в Україні, (у Донбасі та Криму), мають більше прав у мовно-культурній сфері, ніж етнічні українці у своїй власній країні. Дехто хотів би щоб такою як Донбас і Крим була вся Україна.
«Эти украинцы мешают нам нормально жить...»
Йде змагання між двома силами проукраїнською і проросійською. Причому антиукраїнська сторона раніше старанно маскувалася додаючи означення українська. Не хочуть назвати себе справжнім іменем, скажімо російська партія України, російська православна церква в Україні. Виявляється, що і партія їхня українська, і церква їхня українська також.
У антиукраїнських сил є свої політичні партії, партії які виступають за російську мову, і взагалі за Росію в Україні. Ці партії завжди виступають тільки за все російське. Ви чули щоб комуністи або регіонали коли-небудь захищали права україномовних українців, чи може щось зробили для української мови чи культури? Ніколи і нічого, крім шкоди. Ці партії виражають інтереси росіян, російськомовних і Росії загалом.
Комуністи, не дивлячись на розбіжності в ідеології, навіть з’єднались з «російським православним братством» і регіоналами, бо головним пріоритетом і комуністів, Партії регіонів і російської православної церкви в Україні є інтереси Росії, боротьба проти українського в усіх його проявах, чи то мова, культура, держава, гімн, прапор. Чого варта лише заява П.Симоненка зроблена ним нещодавно у Харкові.
Навіть в Радянському Союзі русифікація також зовсім не називалася русифікацією. Вона була науково обґрунтована і оповита благими намірами, і ніхто ніколи ні про Голодомор, ні про депортації, ні про русифікацію не говорив. Навіть єдиної державної мови не було, був лише "язык межнационального общения". Все робилось – по єзуїтськи: говорили одне, а робили інше, українців душили і нищили одягаючись при цьому у вишивані сорочки. По радіо і телебаченню баламкотіли про «розквіт націй і народностей» і водночас виморювали українців голодом та вивозили до Сибіру, говорили про «розвиток української мови», але такий розвиток передбачав повне знищення української мови.
До речі, ті процеси і їхні наслідки нині "захисниками російської мови" в Україні розцінюються дуже позитивно, і їх результати вони всіляко намагаються зберегти і розвинути.
В чому різниця нинішньої України від Радянського Союзу? - Ніхто вже нічого не приховує і не маскується. При нинішній владі для русифікаторів настала повна свобода дій. А з прийняттям закону Ківалова-Колєснічєнка антиукраїнські сили взагалі перейшли у наступ…
Іноземці при владі. Що їх об'єднує?
По суті велику частину населення України становлять іноземці з українськими паспортами. В Україні існує російськомовний, по своїй суті антиукраїнський анклав – це Донецька, Луганська області і республіка Крим. Ці регіони є найпотужнішими фінансово, вони же становлять значну частку в населенні України – 8,5 млн. осіб з 47 млн. І саме вихідці з Російської Федерації і Донбасу, знаходяться нині при владі. І саме вони намагаються нав’язати решті своє бачення розвитку України. "Державні пріоритети" у них чіткі і прості: власне збагачення і відстоювання інтересів Росії, російської мови і культури.
Дослідники кажуть, що на Донбасі живуть "радянські люди" – суміш, сурогат різних народів, багато хто з них емігранти. На перший погляд дивно, але у них дуже багато спільного з американцями, котрі теж є нацією емігрантів. У американців є корінний народ індіанці, у наших донецьких – свої «індіанці» – корінні українці. Можна знайти і більш еквівалентне порівняння. Нині етнічні українці і українська мова у Криму, Луганській і Донецькій областях мають стільки ж прав як курди і курдська мова у Туреччині.
"Совєтскіє люді", "русскоязичноє насєлєніє" - люди без батьківщини, без національності - кінцевий продукт денаціоналізації, «новая общность людей». Той же культ споживацтва і так само головує в усьому містер долар. Вони готові продати все, готові переїхати будь-куди, де більше платять і краще годують. Це люди у яких штучно загострено тваринні інстинкти. Яка у них ідеологія? - Їхня ідеологія: їсти, спати і т.д. Алкоголізм, наркоманія, епідемія СНІДУ, туберкульозу, проституція, злочинність, найвища смертність і найкоротша тривалість життя – здобутки такої цивілізації.
Що їх привело іноземців до влади і що тримає при владі? - Низька національна свідомість, нікчемність, заляканість і безпорадність українців. Що об’єднує іноземців з українським паспортом? - Іноземців при владі об'єднали культ споживацтва, ненависть і зневага до українців.
Стефанко С.Л.
