Марафони стають дедалі популярнішими в Україні, а їх проведення протягом останніх років - типовим елементом міського життя. В Івано-Франківську поряд з велорухом популярності набирає біг. Невдовзі тут проведуть ювілейний п’ятий Півмарафон.
Про це та багато іншого поспілкувалися з керівником програми «Гарячий Спорт» від «Теплого Міста», організатором Frankivsk Half Marathon Ігорем Крицаком.
Розкажіть, як у вашому житті появився біг?
Якщо взяти екскурс в минуле, то у мене бажання бігати було десь ще років з 3-4. Ми завжди гуляли з мамою і татом десь у парку, чи йшли до церкви у неділю – і в мене було дике бажання обігнати автомобіль. Я постійно змагався з ними. Один з тих, які я міг обігнати це був «Запорожець». А обганяв його я десь на метрів 100 і дуже тішився цьому.
Інтенсивно займатися бігом почав десь зі школи. Завжди здавалися шкільні нормативи і завжди показувались якісь хороші результати. Викладачі, тренери звертали увагу та запрошували до участі виступати за школу. Але це були просто заняття з фізкультури, коли ти приходиш на змагання, відстоюєш честь школи і все. Після закінчення 8-го класу я поступив у фізико-технічний ліцей, де також дуже любив фізкультуру, бо заняття проводили в інституті «Нафти і газу». Там мене помітив тренер, який запросив займатися легкою атлетикою, і саме там я почав бігати спринти на 100, 200 метрів. Це був мій перший досвід у підготовці. У період навчання було багато змагань, займались якісь призові місця, потім поступово з бігу я перейшов у стрибки у довжину та у висоту.
Пізніше вступив в університет «Нафти і газу», де виступав уже за збірну. І десь на другому курсі я «зловив звєзду», думав, що я дуже сильний спортсмен, перестав ходити на тренування, прогулював фізкультуру. Думав, що тренер мені буде те все вибачати. Але в один прекрасний момент, коли я прийшов на тренування напередодні отримання заліка, він вирішив мене покарати. І сказав мені: «чоловічку, ти отримаєш двієчку і будеш собі жити з тим далі». А для мене 2, 3 чи 4 з фізкультури – такого бути не могло, у мене завжди були п’ятірки. Тому я почав з ним домовлятися. Тоді він мені сказав: «за тиждень відбудуться змагання між університетами, ти підеш туди і будеш виступати в десятиборстві». Це два дні по п’ять видів. В перший день ти біжиш 100 метрів, стрибаєш в довжину, у висоту, штовхаєш ядро, біжиш 400 метрів, а на наступний день біжиш 110 метрів з бар’єрами, метаєш спис, диск, стрибаєш з жердиною і біжиш 1500 метрів. От таке покарання він придумав, я погодився, бо іншого варіанту не було. Але домовився з ним так, якщо я виграю ті змагання – то він мені ставить п’ятірку. Ті змагання я виграв, потім виграв чемпіонат області, а потім поїхав на чемпіонат України. І вже з тих пір для мене біг став невід’ємною складовою мого життя.
Що було далі?
Після закінчення університету я закінчив з бігом, взагалі спортом не займався, одружився, думав про кар’єру. Ми переїхали з Івано-Франківська у Київ, я працював і не дуже знаходив час на біг. Потім у мене народилась донька і коли я гуляв з нею в одному з парків, побачив велику кількість бігунів. У Франківську стільки людей ще поки не бігають. Серед тих людей помітив одного чоловіка, якого обганяв на дистанції 1500 метрів. Він біг дуже гарно. Тоді я подивився на себе, а на той час я поправився, і саме тоді задумався, над тим, що треба приводити себе в порядок. Ми розговорились, я розпитав у нього, як відбуваються тренування і прийшов у KM Running Club (Київський марафонський біговий клуб) і відтоді почав займатися. Це було чотири роки тому.
Який у вас вже біговий стаж? Скільки Півмарафонів здолали?
За ці чотири роки я пробіг багато Півмарафонів (21 км) і два Марафони (42 км). Півмарафони я уже й не рахую. Лік їм йшов, коли біг вперше і вішав медаль на стіну. Зараз у мене звичне тренування може бути півмарафоном. Взагалі біг як сам процес для мене означає дуже багато. Це мій спосіб жити. Зараз без нього я не уявляю себе. Це не просто тренування, це якась медитація, можливість побути з собою наодинці або в компанії хороших людей-однодумців. В процесі можна перезавантажитись, зняти стрес та підтримувати себе у хорошій фізичній формі. Без бігу я не я. Колись в одному з інтерв’ю мене запитали, «Чому ти любиш біг?», - я відповів: «Бо я люблю літати». Тому що, коли я бігаю - я відчуваю фазу польоту.
Які типові помилки при підготовці до бігових Марафонів? Що б ви порадили людям, які цього року вирішили вперше взяти участь у Півмарафоні?
Найпоширеніша помилка всіх, хто готується до перших своїх змагань – це бажання показати хороший результат, пробігти швидко, почати швидко. Цього робити не треба. Потрібно бігати в комфортному для себе темпі, не даючи своєму організму великих навантажень і стресу, особливо якщо ви ніколи раніше не бігали. Тому що фізичні навантаження для людей, які раніше не займались спортом, це дещо нове, і організм просто в шоці в перший період часу від того, що ви з ним робите. Найголовнішим є правильний процес підготовки тренування, неперевантаження і основне - процес відновлення. Бо людина як автомобіль: якщо ми купили нове авто, ми на ньому їздимо, але треба робити технічний огляд. У моєму розумінні «технічний огляд» людини – це сауна, масаж, робота з блекролом. Те, що допомагає організму розслабитись та відновитися після тренування. Це дуже важливо. Тому що найчастіше люди роблять помилку, коли сідають в автомобіль і їдуть доки він не розвалиться. А потім ідуть його ремонтувати, а це дуже дорого. Так само й з людиною: ти можеш зараз бігати, бігати, а потім тебе зловить спина, потім ще щось, а тоді тобі доведеться поміняти суглоби, коліна, і ти скажеш «Та ну його той спорт, він калічить». Спорт калічить тоді, коли ти неправильно до нього підходиш.
Яка географія цьогорічного ювілейного Півмарафону?
Чесно, я тим питанням не дуже задаюсь, тому що для мене неважливо, хто буде бігти, які це люди – чи це будуть поляки, німці, чи навіть росіяни. Мені головне, щоб ця подія пройшла якісно, на високому рівні, і люди, які приймуть у ній участь отримали максимальне задоволення від того, що вони приїхали до нас. Важливий високий рівень організації – це тоді коли після події не отримуєш жодного негативного коментаря. Коли все відбувається вчасно без затримок, немає плутанини з маршрутами, коли правильно працює чіпова система, все гаразд із нагородженням, коли гарно спрацювали волонтери, посприяла адміністрація міста, дорожня поліція добре перекрила дорогу, коли не сталось пожежі і нікому не стало погано під час бігу.
До старту залишається трохи менше ніж тиждень, скільки приблизно учасників уже зареєструвались?
Зараз кількість уже доходить до восьми сотень. Парадоксально що більшість - п’ятсот це учасники на дистанцію 21 кілометр. Це говорить про те, що до нас їдуть спортсмени і бігуни з усієї України і дуже низька кількість учасників – мешканців Івано-Франківська. Тому хотілося б, щоб місцеві приєднувалися до активного, здорового способу життя, не боялися і брали участь навіть в маленьких дистанціях – 5 чи 10 км, чи навіть у благодійному забігу на 2 км. Тому що, уявіть собі, зараз ми маємо 500 реєстрацій на Півмарафон (21 км), які коштують 550 гривень, і люди їдуть з усієї країни, а на Благодійний забіг для Івано-Франківського навчально-реабілітаційного центру для дітей з порушеннями аутичного спектру маємо лише 16 реєстрацій по 150 гривень.
Я б не хотів думати погано про людей, але ну хіба так важко прийти та пробігти 2 км заради себе в першу чергу, заради того, щоб щось змінити у своєму житті? Щоб провести той ранок якось не так як завжди, та ще й тим самим підтримати дітей, які цього потребують? Чесно, поки що я не розумію, чому так.
Сподіваюсь, що ситуація зміниться, багато місцевих жителів прийдуть конкретно у день старту.
Провести Півмарафон це дороге задоволення? Який цьогорічний кошторис? Як долучаються влада, спонсори?
Це страшенно дороге задоволення, надзвичайно важко робити особливо в такому маленькому місті, як Івано-Франківськ, в якому 300 тисяч населення, де є секонд-хенд, кордон і купа контрабанди. Тому що для великих спортивних брендів, місто нецікаве з тої точки зору, що воно маленьке і не продається у магазинах спортивна продукція. Багато брендів тут взагалі не представлена. Слава Богу є магазин ІнтерСпорт, який не так давно відкрився, куди можна прийти і вибрати кросівки. До недавніх пір таких магазинів з великим асортиментом вибору не було в Івано-Франківську, натомість був секонд-хенд, куди можна було прийти й купити трохи ношені кросівки набагато дешевше і не паритись тим питанням. Тому це велика проблема для великих брендів, яка не дає можливості їм приїжджати сюди і відкривати свій магазин.
Відповідно залучитися підтримкою спортивних брендів для проведення змагань неймовірно важко. Тож ми їх заводимо на дуже смішних умовах за подарунки, за призи, тільки для того, щоб показати їм, що тут є великий потенціал. Ми намагаємось показати, що у цьому місті можна збирати велику кількість учасників з інших міст, і що це всеукраїнський проект, а не лише суто івано-франківський. Можна сказати, що уже й міжнародний, адже велика кількість учасників приїжджають з-за кордону. Тому по роботі зі спонсорами це окрема історія, оскільки дуже важко знайти партнера, який розуміє, що на організацію такої події треба не 500 гривень.
Влада допомагає, слава Богу, у нас є конструктивний діалог, виділяють третину фінансування. Бюджет Півмарафону більше ніж 600 тисяч гривень. І з кожним роком ця сума зростає, тому що ростуть ціни, росте курс євро. У нас більшість підрядників знаходяться в Польщі, відповідно ми прив’язані до курсу валют.
Разом з тим насправді біговий рух в Україні тільки розвивається. Якщо він у Європі вже 40 років, то у нас тільки все зароджується.
Щодо інфраструктури, що б вам хотілось бачити в Івано-Франківську?
Бігові прорезинені доріжки. Ті, які мають бути на міському озері. Ті, які мали би бути в усіх парках. Хочеться бачити сучасні, облаштовані спортивні майданчики. У нас і стадіону стандартних класичних розмірів для занять легкою атлетикою насправді немає. Якщо в Луцьку є стадіон «Авангард», відомий на всю Україну, тому що його зробили відповідно до європейських стандартів, то у нас у Франківську такого немає. Тому хотілося б його бачити. Загалом хочеться бачити просто бігові маршрути, маркування різних трас, адже у нас є і Вовчинецькі гори, багато набережних, які можна адаптувати для занять бігом.
Бо зараз у нас, коли біжать бігуни, на них дивляться, як на диких людей. Час від часу буває, коли ти біжиш по біговій доріжці, по ній йдуть мами з колясками, бо для них поки що незрозуміло, що є бігова доріжка, є велосипедна, а є пішохідна. Це все культура. І хочеться, щоб вона динамічніше розвивалась.
Я дуже люблю наше місто. Хоч і живу в Києві уже 9 років, але прописку не міняю спеціально. І мені хочеться бачити тут ріст, поступово я його бачу, адже в порівнянні з попередніми роками кількість людей, які бігають стає значно більша. Проте хотілося б, щоб це відбувалося швидше, щоб культура бігу, заняття спортом росла шаленими темпами. А ті люди, які цим не займаються, хоча б приходили підтримувати учасників.
У Києві існує багато бігових клубів. А у Франківську таке практикується?
Наразі я знаю такі три: «Gutsul Run» - перший соціальний біговий клуб, який з’явився після проведення першого франківського Півмарафону, «Біговий клуб Борис», і знаю «Iron Team Cadence» - це об’єднання наших франківських триатлетів, які готуються до тріатлону. Ці хлопці й дівчата братимуть участь у дуже серйозних стартах. Нещодавно двоє представників брали участь та фінішували в екстремальному тріатлоні класу “Ironman” у Норвегії. Це дуже класно.
Бігуни, які не перший рік тренуються, радять починати бігати з тренером. Як ви вважаєте, це обов’язкова умова, чи можна обійтися і без цього?
Я не можу сказати, що обов’язково треба з тренером починати. Це залежить від того, які цілі стоять перед тобою. Якщо ти хочеш брати участь у змаганнях, їздити по Україні та по світу, подорожувати та показувати якісь результати для себе, та кожен раз їх покращувати – однозначно тренер потрібен. Але бігати можна й самому. Головне просто правильно підійти до питання ЯК почати бігати, як підібрати кросівки, яку екіпіровку, як себе до того підготувати. Зараз безліч інформації в Інтернеті у відкритому доступі. Бери дивися відео, читай та вчися. Але однозначно тренування з кваліфікованим тренером є набагато безпечнішими і правильнішими, ніж займатися собі самому.
Нещодавно ви пробігли Півмарафон у Луцьку. Які майбутні цілі ставите перед собою?
Зараз я готуюсь до Марафону в Чикаго. Я братиму участь в одному з найпрестижніших і наймасовіших марафонів у світі. Минулого року я фінішував на Нью-Йоркському марафоні, а цього року в жовтні буду фінішувати у Чикаго.
Тобто усі ці півмарафони насправді підготовка до марафону?
Так це підготовка. Насправді залишилось дуже мало часу.
Маючи немаленький досвід у бігу, чи є у ваших планах написання книги?
Мій досвід точно є цінним, і я точно маю чим поділитися з людьми, які хотіли б почати займатися спортом, але я не вважаю себе достатньо кваліфікованою людиною, яка могла б писати книжки. Такі суто мотиваційні штуки як надихати людей до занять спортом - можливо колись таке станеться. Але наразі я більше зосереджений на тому, щоб залучати людей до занять спортом, бігом і робити це таким чином, щоб не шкодити тим людям. Умовно ти можеш взяти участь у змаганнях, впасти і вмерти, якщо ти робитимеш це неправильно і буде перенавантаження.
Тому моя ціль доносити до людей інформацію, що за своїм здоров’ям треба слідкувати і якщо ти тренуєшся, готуєшся – то маєш готуватися правильно. Поки що так. А про книжки, журнали, альбоми будемо думати пізніше.
Поки сам набираюсь досвіду, оскільки займаючись спортом, легкою атлетикою в університеті, я не досяг такого рівня, який міг би досягнути. В мене тоді в голові було трішки інше, я собі гуляв, розважався, ну студент же ж (посміхається – ред.) і не знаходив мотивації для занять спортом. Хоча дані були досить серйозні та без підготовки я вигравав змагання. Тому сказати, що я реалізувався як спортсмен, набрався великого досвіду і можу ним поділитись – ні, абсолютно. От до прикладу Христина Стуй, з якою ми колись займались, вона може, бо людина виступала на міжнародних змаганнях, займала призові місця.
Я наразі маю марафонський досвід, багато де бігав. Можливо, коли пробіжу усі шість мейджорів* – тоді щось і вийде.
*Провідні марафони світу (World Marathon Majors) - це змагання в стилі чемпіонату для марафонців. Поняття «провідні марафони» з'явилося у 2006 році. У список входить 6 щорічних забігів в Токіо (з 2013 року), Бостоні, Лондоні, Берліні, Чикаго і Нью-Йорку, гонка Чемпіонат Світу з марафону ІААФ (проходить раз на два роки) і марафонська дистанція на Олімпійських іграх (проходить раз в 4 роки).
Усіх, хто дочитав до цього місця, організатори Frankivsk Half Marathon’18 закликають прийти 23 вересня та провести нестандартно недільний ранок.
Якщо ви вирішили спробувати свої сили - реєструйтесь.
