Часто діти переглядають відео у соціальних мережах і натрапляють на страхіття, які їх лякають.
Що робити в таких випадках і як вберегти дитину розповіла дитяча психологиня Ірина Волощук, пише Фіртка.
"Часто в Інтернеті можна потрапити на образи різних монстрів чи чогось схожого. Дітей зачіпають такі речі. І вони думають про них. Воно залишається у їх свідомості. Тоді дитина починає боятися на кожному кроці побачити цей образ.
Тобто виник переляк, коли вона побачила це, наприклад, у ТікТоці. І вона починає сприймати цей образ як справжній. Тоді в дитини підвищується тривожність і пильність, яка і формує сприйняття навколишнього світу. І дитина постійно перебуває у процесі небезпеки".
Психологиня радить у таких випадках, попросити дитину намалювати той образ, який її налякав.
"Утім, не завжди діти готові намалювати. Якщо дитина не готова, ми можемо запропонувати виліпити цього персонажа або розповісти про нього. Це вже певним чином стає діагностикою.
Тому що, коли дитина не може намалювати, виліпити чи розповісти, це говорить нам про те, що рівень страху є досить високим. І дитина не може взаємодіяти з цим персонажем. Тому наша увага буде націлена на те, щоб знизити цей рівень страху."
Психологиня додає, щоб знизити рівень страху, потрібно запропонувати уявити монстра інакшим і кажете:
"Все одно цей монстр у тебе в голові, ти його уявляєш. Тепер уяви його з великим рожевим бантом на голові, уяви його у фіолетових трусах в жовтий горошок. Чи уяви як він їсть морозиво.
Тобто ви пропонуєте дитині розмагнітити цей страшний образ якимись вкрапленнями, які розрядять цей страх і він зробиться меншим. І тоді ви можете спитати, чи дитина готова намалювати його, чи виліпити в тих образах, в яких його вигадала", — зазначає Ірина Волощук.
Після того фахівчиня радить попросити дитину сісти та впертися в стілець, опертися ногами до підлоги, аби зробити для тіла опору для того, щоб у мозок йшли сигнали, що дитина стабільна та в безпеці.
"І тоді можна сказати, щоб дитина уявила, що цей монстр стоїть біля дверей і вона на нього дивиться. І запропонувати дивитися до того моменту, поки монстр не почне зникати.
Утім, важливо розуміти чи може дитина взаємодіяти з цим образом. Адже, якщо вона не може, тоді ми зайдемо в ретравматизацію. А цього робити не можна.
Тому буває так, коли приводять діток на консультації та на роботу з психологом, здається що психолог нічого не робить, просто грається, але нам для того, аби щось зробити, потрібно підготувати дитину.
Це так, як ми маємо здійснити в лікарні якусь операцію, то ми готуємо пацієнта. Тому підготовка до цього, напевне, найголовніше та важливіше, ніж сама практика. Тому будьте тут уважні, чуттєві, акуратні та нікуди не поспішайте".
Також Ірина Волощук наголосила, важливо дати дитині стабілізуючі сигнали: вона не одна, поруч хтось є з нею, аби не складалося враження, що дитина сам на сам з монстром.
"Коли дитина скаже, що монстр зникає, тоді я пропоную уявити, що монстр сидить у цьому кріслі, що поруч. А згодом кажу дивитися, поки цей образ не зникне і з цього місця.
І так починаємо додавати: монстр на карнизі, у шафі. І дивитися на нього, поки він не зникне. Утім, додам, що найкраще наша уява розігрується, коли ми думаємо, що щось є під ліжком, за дверима, тобто там, де ми не можемо бачити. І в такий простий спосіб ми робимо дитину зрячою крізь ці двері.
Перед тим у нас була зроблена павутинка, де був відмічений цей страх. І коли ми просимо дитину оцінити цей страх, то вона скаже, що він набагато менший. Тепер дитина знає, що робити, аби монстр зник. Просто треба подивитися на нього".
Ірина Волощук зазначила, помилкою батьків на такі ситуації є просто порадити дитині, аби вона менше дивилася відео або ж проігнорувати страх дитини, сказавши, що такого взагалі не існує.
"Такі речі не допомагають прожити цей страх чи якось з ним впоратись".
Психологиня також застерігає не робити таких практик під вечір, коли є сутінки в домі, тому що в той час немає достатньо світла і мозок не отримує достатньо інформації, тоді навпаки можуть виникати страшні образи та здаватися ще більш реалістичними.
"Коли ми це робимо вдень, наш мозок отримує всю інформацію. Але ніяк не тоді, коли є сутінки чи вечір, а тим паче не тоді, коли прибігла до вас дитина і каже, що їй наснився цей монстр. Так робити не можна", — підкреслила Ірина Волощук.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Розлучення батьків: івано-франківська психологиня розповіла, як підтримати дитину
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
