Гройсмана в президенти

Існує не така вже й  маргінальна гіпотеза, як здається на перший погляд, що тема «Гройсман в президенти замість Порошенка» вже не так  дратує чинного президента, як раніше. 

Ніби перед загрозою підвищенням тарифів, черговою інфляцією, загальним розчаруванням в Порошенку, як в особі без серйозних досягнень,  що сіє лишень в державі нестабільність і хаос своєю як не  діяльністю, то бездіяльностю, він  сам і наближені до нього час від часу схиляються до думки, що їхні активи в  постполітичному існуванні може вберегти  лишень «молодий наступник», «український макрон».

 І Володька Гройсман – то найоптимальніша кандидатура.

А ще весь негатив і відповідальність за всі «недо» перетягне на себе в майбутньому він без папірєдніків, бо йому буде забанено це слово згадувати. І якщо вже прийдеться вдаватися до масштабних фальсифікацій на виборах, щоб Юлька не бабіділа, то не на користь Петі, який вмиває руки, і тим самим як би простелює дорогу до «чесних змагань».

Найліпше для П. і Г., якщо рейтинги покажуть ближче до зими, що шансів в  Петра, як у колись доброго друга Віті Ющенка 2010-го, аби Гройсман врешті-решт  публічно «обурився діями влади» - і пішов у відставку, звучно грюкнувши дверима, звинувативши  - ні, не напряму боса, а якихось бояр, яких можна принести в жертву на вівтар уникнення відповідальності і продовження діяльності, нехай вже й не в статусі гранд.  

А навесні маємо «нового лідера», молодого, амбіційного, практичного, ще й  щирого до всього щісті нашого.

Слід розуміти, що Порошенко і ко – це не політики, в правильному сенсі слова, не державні діячі, а, шукаючи евфемізми, - комерсанти, компрадори, яких навіть бізнесменами трудно назвати, тим паче, в країні, де все монополізовано давно. Відтак страховка від втрат вочевидь мала би вказувати на те, що активна політика – це тимчасове явище, на відміну, від присутності в політиці на позиціях перманентного  клану, що передасть естафету іншим кланам, зберігши більш ніж формальні позиції  в корупційному лабіринті держави Україна, на виході якого її «оберігають» Мінос з Мінотавром – без золота.

Прийшов, пішов, передав. Отак кується і множиться в наших ПП додаткове П, яке не справдилося в очікуваннях клану Януковичів, зате в Порошенк-и, схоже, на відріз відмовляються вірити в те, що вони не сутнісно відрізняються від донецьких невдах в еміграції.   

Завдання громадян мало би бути – зробити їм неждане четверте і останнє «пе», яке називається: програш на виборах.