Верховина - столиця Гуцульщини. Тут зняті культові "Тіні забутих предків". Тут живуть містичні карпатські мольфари. Тут просто хочеться бути. Бо здається тіло і душу лікує все. А ще в голову приходить купа несподіваних ідей. Як наприклад перший у світі музей грибів. Юрію Соломченку вистачило для цього старої гуцульської хати.
Соломченко - визнаний карпатський грибник номер один. Він переконує, що ані секвойя, ані кашалот не є найбільшими живими організмами на планеті. Усе гігантське тьмяніє перед грибами.
Гриби - не рослини. Це таємничий третій світ, що розмістився десь посередині між тваринами і рослинами. І з такими ж таємничими здатностями. Вони легко можуть вас вбити - ось до прикладу банальна бліда поганка.
"У цьому грибі є 10 видів отрути, які не виварюються у воді. Навіть якщо його висушити і він пролежить 20 років, він все рівно буде отруйний", - розповідає Юрій.
Але так само гриби можуть і вилікувати і обдарувати енергією. Але це не всі таємниці третього світу. Та сам Соломченко зрозумів, що створивши перший в світі музей грибів відкрив ще одну дуже потрібну саме для України їхню особливість.
"У нас в Україні є проблема реабілітації наших воїнів. Ми в районі зараз вирішуємо в дуже такий цікавий спосіб. Ми робимо грибну роту України, де хлопці будуть, які воювали, збирати гриби в лісі, сушити їх, продавати, і перезавантажуватися", - каже чоловік.
Грибна рота України, скорочено - на зло ворогам - ГРУ, щось новеньке. Такої немає в реєстрі жодного війська.
"Це певна така ідилія, відпочинок. Розумієте? Душевний спокій. Люди відключаються від всього", - розповідає командир грибної роти Василь Абрамів із позивним "Смерека".
Як явище грибна рота проросла торік і справді виявилась дуже затребуваною.
"Це табір відпочинку і реабілітації учасників АТО, волонтерів, усіх, хто підкладали своє плече нашій перемозі", - пояснює він.
Ідея трансформувати хобі на бізнес-модель прийшла до Василя Абраміва після знайомства із фанатом грибів Юрієм Соломченком. Василь на собі відчув типові для ветеранів складнощі адаптації до життя, у якому щодня не рвуться снаряди.
"Якщо я пройшов війну, я потрапляю на якесь підприємство працювати, наприклад, я бачу 10 чоловік там відкупилися від армії. 10 чоловік десь втекло за кордон, а я один віддав свій святий обов’язок своїй державі так? І я ж не можу з ними спільну мову знайти", - каже Абрамів.
Схожі емоції знайомі іншому ветеранові, фронтовому розвідникові, киянинові Олегу Давиденку із позивним "Чуб".
"Ми трошечки там жили в інших умовах. Там психологічне навантаження інше. Тут доводиться шукати себе вже в певній сфері. Дуже важко найти", - пояснює він.
Волонтерка Ольга після окупації покинула рідний Донецьк і переселилася до столиці. Вона говорить, що лише у горах коханий може спати у тиші. Вдома не так.
"Якщо, особливо вночі, там десь 11-12 десь пролунає петарда або вибух якийсь, феєрверк, щось таке, то перший рік ми всі мали впасти на підлогу, під ліжко, якось десь схоронитися. Карпати дали йому цей спокій і наснагу щось робити далі. А не тільки повертатися на війну", - зазначає вона.
"Чуб" має у Карпатах свою справу – водить охочих у піші походи. Попри це для грибної роти теж знаходить час. Наприклад, облаштовувати майбутній штаб. Порожню хату у селі Шибеному на потреби воїнів віддав її власник.
У грибний сезон у відремонтованому будинку побратими і ночуватимуть, і різальний верстат для грибів встановлять, і сушарку облаштують.
"Ми ще маємо таку ідею зробити грибний мотель, що туристи можуть до нас прийти, гриби принести і ми їм щось дамо, якийсь сувенір", - пояснив Абрамів.
Поки що про справжній бізнес грибна сотня лише мріє. Торік вважають за тренування, тоді реалізували зібрані й висушені гриби до Європи через друзів-волонтерів з діаспори.
Заробили небагато, до тисячі євро на всіх. Діють поки що як громадська організація, у планах оформити фірму.
Психологи не сумніваються, що справа до душі – один із найдієвіших засобів реабілітації ветеранів. Цьогоріч деякі вітчизняні підприємці обіцяють закуповувати у грибної сотні сушені гриби для своїх супермаркетів і ресторанів. Побратими чекають, коли ж гриби у найчистішій зоні Європи вродять по-справжньому.
"Гриби - це найкращі ліки від всього, від стресу, зневіри! От ми його так викручуємо, от такий гарний красень, можна його ще поцілувати, бо справжня насолода", - зазначає Абрамів.
Гриби вимагають до себе уваги і поваги. Їх непросто відшукати. Ще більшої уваги і поваги вимагають до себе ті, хто ризикував своїм життям для захисту України. Бо їхня фінансова і моральна міць - то здоровий ґрунт, на якому виростуть нові захисники незалежності держави.
Читайте також:
В карпатських лісах з'явилися делікатесні веснянi гриби (фоторепортаж)
Якщо у ліс, то тричі на тиждень: як це – бути професійним грибником на Прикарпатті
