Скільки разів мешканці Івано-Франківська спостерігали картину: сьогодні перехожі милуються щойно пофарбованим фасадом будівлі, а назавтра завмирають від обурення, адже на свіжій ще фарбі рясніють написи найрізноманітнішого змісту – на зразок «Вася любить Таню».
Взагалі графіті як одна з технік настінного малярства стало невід’ємною часткою нашого буденного життя. Хоча і досі цей вид мистецтва викликає постійні суперечки і непорозуміння.
Мистецтво чи хуліганство? Над цим питанням замислюються усі небайдужі. „Діти малювали, малюють і будуть малювати, хочемо ми того, чи ні”, – каже перший заступник начальника управління житлово-комунального господарства Микола Матіїв. За його словами, завданням комунальників на сьогодні є вчасне відновлення пошкодженого юними художниками фасаду будинку. Хоча з цим є певні проблеми. Адже фарба, якою артхулігани наносять свої малюнки, є більш якісною, ніж та, яку комунальники використовують для ремонту фасадів.
До речі, цікавий факт: ще кілька років тому мешканці Івано-Франківська активно телефонували до комунальників, вимагаючи забілити свіжостворені графіті.
На сьогодні таких дзвінків практично немає. Люди почали звикати до того, що під’їзди, паркани і стіни рясніють різноманітними написами і сприймають це як деталь звичного інтер’єру.
Яким чином відбувається боротьба з графіті сьогодні?
„Ми звертаємо увагу керівників ЖЕО на потребу ремонту фасаду того чи іншого будинку. На нарадах періодично даємо вказівки перефарбувати ті фасади, які дуже погано виглядають, – каже Микола Матіїв. – Зараз ми працюємо над тим, щоб фасади будинків на центральних вулицях міста були впорядкованими до дня Незалежності України і, відповідно, щоб усі графіті на них були зафарбованими”.
Чи можуть графіті бути корисними і викликати позитивні емоції? Виявляється, можуть. Про це журналістам „Західного кур’єра” розповів художник Ярема Стецик.
За його словами, графіті – справа суб’єктивна. Якщо підліток захотів похуліганити і зіпсував державне майно, обмалювавши пам’ятку архітектури, – це одне. І зовсім інша справа, коли створений малюнок є справді красивим і доречним.
Навіть на сьогодні в Івано-Франківську є дуже багато гарних графіті, які тільки прикрашають навколишнє середовище.
Чи можлива в Івано-Франківську легалізація графіті? Ярема Стецик стверджує, що було б дуже доречно створити комітет, який складався б з людей, здатних визначати, чи варто зберігати те чи інше графіті.
Зрештою, в багатьох містах влада дає дозвіл молодим художникам розмальовувати стіни красивими малюнками.
Інша справа, що спочатку ці художники повинні представити ескізи малюнку, принести взірці. А вже потім отримати дозвіл на втілення своїх арт-ідей на конкретно визначеній площі.
„Молодь потрібно підтримати, адже не кожен дорослий художник захоче малювати десь на парканах чи будівлях. А хуліганство ніде не подінеш, наше місто і так досить толерантне в цьому плані. І якби представники влади спонукали молодь творити, надавали їй місця для малюнків, придумували конкурси та мистецькі акції, то було б значно менше хуліганства”, – каже Ярема Стецик.
Як виявилося, і заступник начальника управління житлово-комунального господарства Микола Матіїв не заперечує проти розумного втілення графіті на міських вулицях. „Ми плануємо подати ідею з розв’язанням проблеми графіті депутатам міської ради. Зараз більшість депутатського корпусу – молоді, енергійні люди. Думаю, вони придумають, як правильніше залучити молодь до мистецтва, а не до хуліганства”, – каже він.
Чи реально перетворити Івано-Франківськ на один великий мистецький проект? Думаємо, так. Зрештою, у місті є безліч місць, у яких можна проводити ті чи інші арт-акції.
Яскравий приклад цього – дамба на Набережній. Виявляється, що на сьогодні є величезна кількість заявок на рекламні проекти, створені тут. Слогани компаній чи назви організацій вирішили висаджувати квітковими композиціями. Отже одразу втілюється рекламний проект і покращується благоустрій території.
Якщо подивитися на спальні райони нашого міста, то будинки тут просто вражають своєю однаковістю і типовістю. Акції графіті на тему: „Ми любимо наше місто”, „Молодь за здоровий спосіб життя”, „Спортивний Івано-Франківськ” тощо не лише б спонукали юних франківських художників справді прикрашати своє місто, а й урізноманітнили б сіро-панельні будинкові будні.
Території дитячих садочків і шкіл, яскраво розмальовані казковими героями, паркани навколо будівельних майданчиків, на яких змогли б тренуватися наймолодші прихильники графіті... Місця, як бачимо, багато.
Зрештою, чи вдасться міській владі зацікавити молодь соціальними проектами замість безцільних автографів на стінах – питання невирішене.
Поки що сумніву не викликає одне: щороку з коштів, закладених на поточні ремонти тих чи інших будівель, витрачаються чималі суми на ліквідацію невмілих графіті. Проблемою займаються і комунальники, і працівники інспекції з благоустрою, і міліціонери. Проте вулиці міста далі нагадують зошити першокласників з невміло виконаними закарлючками, які так не вписуються в образ туристичної перлини Прикарпаття.
P.S.
При в'їзді до Івано-Франківська, на території заводу "Автоливмаш" зроблено розпис стіни площею 400 м2. На бетонному мурі зображено Ісуса (див. стор. 1), що благословляє подорожніх словами «Бо ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах». Стіну розписували місцеві художники у рамках щорічного фестивалю "Вгору серця", ініційованого УГКЦ.
За словами одного із співавторів ікони Яреми Стецика, освячена настінна ікона є місцем молитви для кожного подорожнього велосипедиста чи автомобіліста, який вирушає у довгу мандрівку.
Над зображенням Ісуса працювало майже десять художників. Це були численні й тривалі сеанси малювання за допомогою автотехніки, один з яких — нічний.
Любов Загоровська, ЗК
ФОТО:архів ФІРТКИ
