Ми маємо вже зараз чимало претендентів на посаду президента, що стане, очевидно, ненадовго вакантною в році прийдешньому.
Деякі з-посеред них вражають своєю на перший погляд наївністю.
Ось палкий борець з корупцією журналіст Дмитро Гнап. Отримує гранти з Заходу, що зовсім непогано, на свою діяльність, спілкується з купою осіб по роду діяльності від топ-революціонерів до топ-корупціонерів.
Чи є в нього шанс теоретично перемогти, а не відтяти голоси "просуного електорату", активних хіпстерів і айтістерів в кандидатів, що мають реально більше ваги і шансів перемогти в гонці -19?
Станом на сьогодні і за рік - немає. При всій повазі, це політик - сумнівного майбутнього. Збір коштів в громадян на свою політичну кампанію і інші давно не нові на Заході методи промо в нашій реальності автоматично блокуються незаможністю наших громадян і залежністю "нових облич" від неспорожненного гаманця старих магнатів. Нові П-лідери. Плоду древа олігархічного.
Ну є серед нові, які рвуться на місце старих. І-шо ? Ну є Гнап, ще прибудуть, але "да прибудет сила" - пшик без шику.
З таким самим ульотом є шанси в Іво Бобула. Не менші. Зате за менші гроші, з розрахунку на упізнаваність медійну - більшу. І кого гребе, що електорат не фейсбушний ?..
Вибори ж бо не президента Фейсбука, а країни, що є доволі архаїчною, хоч вже і не дикунською відверто.
До-речі, саме в сильно архаїчних країнах, наполовину дикунських перемогти може будь-хто, навіть звіздар фейсбуку чи звізда інстаграма, бо все залежить від картинки.
Українці не настільки страхітливо залежні від телекартинок, всупереч усталеним думкам, але достатньо для того, щоб консервативний кандидат (давно знаний) і при цьому, який намагатиметься йти в ногу з часом розумною розмірністю, нагнув своїх конкурентів переможно.
Потуги "гнапиків" замалі і засмальцьовані гнійністю їхніх противсіхів і его-всіхів через кризу середньогов віку, через кризу середнього класу, через кризу середнього роду (гендерного)...
От коли пройде етап "корисного авторитаризму"- читай: гібридної демократії - в країні, от тоді можна буде не гратися у політстартапінг, а створювати його в реалі. А він поки що навіть не прийшов, він на підході - є резон сподіватися.
Гнійність гнапиків має два боки медалі, чи то пак два ефекти, яко гній і смердить і удобрює. Один - негативний, він грає, хоч і зовсім не першу скрипку і не значну роль, на користь поразки кращого серед наявних (інакших нема) претендентів, а добрий ефект - він прокладає дорогу, ні, не новим обличчям, не люблю цього поняття, новішим моделям політики і державотворення. В яких не все не від лукавого, але плюсів теж, слава Богу, вистачає.
І вистачить і на Гнапа слави нового політика не у статусі топ-кандидата.
А для Слави слави мало не буде. А особливо, в році так 2029, коли ми нарешті отримаємо, сподіваємося, країну в іншому стані і президента з нефейковим документом науковця. Лиш би Слава свій славний бекграунд не замазав поганим гноєм до того часу занадто.
