Франківчан запрошують на виставку "Тавро", яка сьогодні відкрилась в галереї “Асортиментна Кімната” на Промприладі.
За всю відому нам історію татуювання ніколи інтерес до нього не був таким сильним, як тепер. Протягом останніх ста років - в силу неминучих процесів глобалізації та появи Інтернету - татуювання сильно змінилось. Раніше воно було прив’язано до локального контексту та формувало свою художню мову в залежності від місцевої традиції. Нині ці межі вже більш стираються, а елементи стилів все більш еклектично комбінуються або й синтезуються разом, створюючи нову універсальну мову татуювання.
Татуювання - таке, яким ми знаємо його зараз - є “ідеальною дитиною” постмодерного мистецтва, яке іронічно стирає межі між красивим та некрасивим, прийнятним та неприйнятним, сенсовним та безглуздим. Починаючи від 2000-их, в тату-індустрію все частіше переходять представники інших сфер (наприклад, художники та дизайнери), які додають в цю художню мову нові поняття, розширюють її “лексикон” та штовхають тату-індустрію (або тату-мистецтво) на пошук нової естетики. Завдяки їм - а також завдяки тому самому Інтернету та глобалізації - татуювання отримало право на медійність та все більше виборює своє право на суб’єктність на межі між креативною індустрією та мистецтвом.
Назва проекту “Тавро” - це не лише про “мітку”, що лишається на тілі на все життя, але й про тавро / клеймо / стереотип, що супроводжує татуювання та судження суспільства про нього у різних аспектах.
Попри факт інтеграції цієї індустрії в світовий музейний простір ще в минулому столітті, сьогодні в Україні татуювання досі носить тавро «хіба?». «Хіба це мистецтво?» - фраза, якою умовно можна охарактеризувати місцеву полеміку на рахунок того, куди, все-таки, віднести цей вид діяльності – в категорію ремесла / креативної індустрії чи категорію мистецтва.
Тату-майстри/-ні, представлені в проекті, піднімають питання, пов’язані зі своєю діяльністю в українському контексті. Якою є постать тату-майстра/-рині тут і тепер? З якими проблемами або непорозуміннями стикаються ці люди у своїй роботі? Чим є малюнок на не своєму тілі безпосередньо для самих авторів малюнку? В рамках нашої виставки ми спробуємо відійти від прив’язки до «прикрашальної», «декоративної» функції татуювання і поговорити про його художню мову - окрему, незалежну, специфічну, зі своїми особливостями та цінністю. Адже дослідження актуального статусу татуювання – це особливий привід у черговий раз спробувати розібратись з тим, що є мистецтвом сьогодні та якими критеріями ми його наділяємо.
У виставці експоновані роботи Vlad Dzividzinskiy / Zoloti_ruky та Anastasiya Vesna - як ескізи татуювань або “повноцінні” картини в тату-естетиці, так і фотографії татуювань на тілах реальних людей.
ФОТО: Місто
