Нині спортсменам із вадами здоров’я приділяють не надто багато уваги, проте вони все ж не здаються і продовжують працювати над собою.
Згадати лише недавні параолімпійські ігри, де наші футболісти поступились у фіналі. Про Бразилію, «Шахтар» та Рогатин ми спілкувались із гравцем ФК «Рівне» Олегом Дячишином.
Розкажи нам про себе. Звідки ти?
Народився я 4 травня в селі Залужжя Рогатинського району. Зростав, як і всі хлопці ганяв м’яча, ходив до школи, де любив звісно ж фізкультуру. Пізніше, я зрозумів, що футбол – це не лише просте копання м’яча, а дещо більше, саме тому і вирішив поєднати своє життя з цим видом спорту.
Перші футбольні кроки.
Свої перші кроки у футболі я робив у спортивній школі м. Рогатин, де набрався найголовніших азів. При футбольній команді «Техно-Центр», котра тоді виступала у Другій лізі чемпіонату України була ДЮСШ, де я і пробував проявити себе. Велике дякую хочу сказати своєму першому тренеру – Скородинському Михайлу Михайловичу, котрий допоміг мені вийти на правильний шлях у великому футболі.
Про свої перші змагання.
Незважаючи на те, що зараз я виступаю за футбольну параолімпійську команду, моїм першим змаганням був чемпіонат області серед здорових спортсменів у складі «Техно-Центру».
У 2006 році, в одному з матчів обласного чемпіонату мене помітили тренери футбольної команди з Рівного, де саме формувався колектив. Звісно ж відмовлятись від пропозиції, грати в чемпіонаті України серед гравців з вадами опорно-рухового апарату я не міг. А тому радо прийняв їхні умови.
Про кар’єру в Рівному.
Виступаю за цей колектив вже протягом шести років. У 2010 році здобув бронзові нагороди чемпіонату України з футзалу. Минулого року мені було присвоєно звання «Кандидат в майстри спорту». Це і є моє найвище досягнення на даний момент. Хоча, хочеться вірити, що все ще попереду.
Про навчання.
Нині, я студент 4 курсу Івано-Франківського коледжу фізичного виховання, до того встиг здобути освіту в рогатинському аграрному коледжі.
Про плани на майбутнє.
Маю на меті потрапити до складу національної збірної України, щоб поїхати до Бразилії на чемпіонат Світу 2014 року.
Футбольний кумир.
Моїм кумиром був, є і буде Сеск Фабрегас. Адже він народився також 4 травня і залишається одним з кращих гравців світу.
Улюблений номер.
Від дитинства любив «10», саме під цим номером виступаю зараз в складі своєї команди.
Про запрошення від інших команд.
На даний момент в мене є запрошення від донецького «Шахтаря» та команди з Хмельницького. Скоріш за все, що зимою я поїду на перегляд до Донецька.
Про особисте життя.
Так, зараз у мене є дівчина. Проте про створення сім’ї ще рано говорити. Я ще не досягнув нічого великого, щоб утворити сім’ю.
Улюблене авто.
«Мерседес» та «BMW»
Твій девіз у житті?
«Завжди вір у власні сили!» Саме ці слова допомагають мені перемагати по життю.
Денис РУДНИЦЬКИЙ
За матеріалами: match-rv.at.ua
