Джокер на крові

 

 

Ви думаєте, все так просто? Так, усе просто. Але зовсім не так.

Альберт Ейнштейн

 

Трагічна ситуація, в якій опинилася Україна внаслідок цілого ланцюга неймовірних політичних помилок її керівництва, надзвичайно сприятлива для російської гри. У Москві добре розуміють, що такий вдалий момент для зміцнення російських позицій в Україні може більше ніколи й не настати.

 

Росія вже досить давно чітко сформулювала й відверто проголосила, що ж їй потрібно від України. Насамперед ішлося про отримання Кремлем права вето на стратегічні політичні та економічні рішення. А для цього Україна мусила якщо не поділитися своїм суверенітетом із Москвою, то принаймні залишатися надійно закріпленою в сірій зоні безпеки між РФ та ЄС/НАТО. Сприйняття нинішньою правлячою групою України як закритого акціонерного товариства істотно полегшувало Росії її завдання. 

 

Право вето було потрібне керівництву Російської Федерації насамперед для гарантування безпеки власного правлячого режиму. Економічно успішна демократична Україна — кошмарний сон московської автократії. Саме тому українська криза — тема номер один у російських ЗМІ навіть на тлі Сочинської олімпіади. Адже йдеться — не про бандерівців і навіть не власне українців, а про виживання путінського режиму. Сьогодні Володимир Путін бореться не так за контроль над Україною, як за владу в Росії.

 

Москва послідовно й неухильно працювала над отриманням контрольного пакета в "Україна інкорпорейтед", у чому їй досить охоче, "одні по службі, інші від щастя", допомагало багато українців. І в середині грудня 2013 р. була як ніколи близька до успіху. Знижка ціни на газ та 15 млрд дол. — не дуже висока плата за збереження найбільшої за площею країни Європи в "сірій зоні".

 

Однак неконтрольовані, а тому незрозумілі Кремлю громадянські процеси в Україні, позначені словом "Майдан", зламали гру росіян. Карта громадянської активності, якої навіть не брали до уваги, виявилася джокером. Попри досить великі ресурси, задіяні Москвою, і ще більші зусилля, Кремль не тільки не наблизився до своєї мети, а й ризикує втратити свій ще збережений вплив. Адже вже сьогодні Росія бореться за рівні з Німеччиною права впливу на Україну. Уявити таке ще кілька років тому було неможливо. А що може статися завтра? Сплеск справжньої, а не віртуальної, русофобії чи щось ще небезпечніше для РФ?

 

Причин такого стану справ багато. Серед найочевидніших — неадекватне розуміння ситуації в Україні й опора на міфічні уявлення, які домінують у головах не тільки російських офіційних осіб, а й багатьох експертів. Найнебезпечнішою серед них бачиться багатократно озвучена В.Путіним ідея про те, що "мы — один народ", і її очевидний наслідок — уявлення про виключну штучність української державності, буцім створеної в пробірці німецького й австро-угорського генштабів.

 

Інший чинник — критична недооцінка ролі суспільства, природна для людей із чекістським минулим конспірологія та перебільшена увага до елітних ігор. Неадекватність початкових посилок у стратегічній перспективі призводила і призводить до ослаблення позицій Москви, однак російські слабкості досить великою мірою компенсуються особливостями українського сприйняття РФ в Україні, російським міфом або навіть російською магією.

 

Ні, звісно ж, Росія була й залишається одним із найважливіших чинників розвитку суспільно-політичних процесів в Україні. Так, українські газети, і особливо соціальні мережі, як і раніше, рясніють повідомленнями про російських спецназівців, що перетинають Дніпро через київський Північний міст або приземляються в Гостомелі. Так, окремі українські політики (переважно ну дуже регіонального масштабу) літають до Москви не рідше, ніж у Київ, а російські спецслужби активно працюють у столиці та регіонах України. Так, у безсилій злості заходяться російські державні телеканали, а часом до них приєднуються другорядні російські державні мужі, дарма що носять, із незрозумілої монаршої примхи, еполети ліберального прем'єр-міністра РФ (тоді як як увесь світ вимагає негайно припинити насильство в Україні, Д.Медведєв заявляє, що українська влада має "быть в тонусе", "чтобы об эту власть, как о тряпку, ноги не вытирали"). 

 

Так, Кремль, граючи пряником кредитів і батогом позбавлення підтримки, все ще може впливати на позицію нинішнього керівництва України. Все це правда.

 

Однак правда й те, що ефективність багатьох, якщо не більшості російських інструментів впливу базується насамперед на українській вірі в їхню силу. Адже це небажання української масової свідомості бачити гірку правду, а не ФСБ із СЗР на додачу, винне в тому, щоукраїнських злочинців сприймають за офіцерів російських спецслужб. Адже це насамперед українські громадські діячі, експерти й журналісти, а не Кремль зі Старою площею, живлять міф про всемогутність В.Путіна та нинішніх реінкарнацій КДБ. Адже запит на арбітражну роль Москви — ініціатива насамперед українських політиків, не здатних домовитися одне з одним без закордонної допомоги. І вже точно не Кремль — головний винуватець того, що багато працівників українськихправоохоронних органів повірили в телеказки про "мудрих і безстрашних" чекістів та ментів — борців із ворогами великої Росії, що йдуть безперервним потоком на телеекранах останніх років 15, і намагаються відповідати в міру сил серіальним взірцям.

 

Зруйнувати російську магію не так уже й неможливо. Головне — захотіти. Усі роки незалежності газова проблема залишалася найважливішим важелем впливу на Україну. Події останніх чотирьох років продемонстрували, що ключі від енергетичної безпеки України перебувають не тільки в Москві. Ситуація схожа і в інших сферах.

 

Утім, поки що це, швидше, добре побажання, а ситуація розвивається тут і тепер. Неспростовний факт полягає в тому, що Росія сьогодні активно грає на кількох напрямах. Серед них слід назвати такі. Перший і до останнього часу ключовий — робота з нинішнім керівництвом України. З об'єктивних причин цей напрям поступово втрачає своє значення, про що свідчить поступова зміна з очевидних причин позиції російських ЗМІ й навіть державних діячів РФ у відносинах із офіційним Києвом (якщо у 2004-му Кремль прислав до Києва посередником спікера Держдуми Гризлова, то тепер на переговори делегований російський омбудсмен Лукін, що відгонить нафталіном ). Та й позиція, продемонстрована народним депутатом Вадимом Новінським 20 лютого 2014 р., дорогого варта.

 

Другий — активність у східних і південних регіонах України, насамперед у Харкові та Криму. Мета такої діяльності — формування надійних важелів впливу на ситуацію в Україні. Можливо, розкол України й не є частиною поточного порядку денного російської влади, але вже й не виключається як імовірний сценарій. Актуалізація цього напряму — точний знак зміни в Москві команди, відповідальної за Україну. Цирк повернувся. Російський піар знову в Україні.

 

Третій — закладання інституційних чинників тривалої нестабільності. Повернення до Конституції 2004 р. — не як тимчасовий півзахід, а як стратегічний крок, поряд зі спробами реалізувати ідею перебудови унітарної України на федеративну, — має забезпечити остаточне перетворення нашої країни на початку XXI ст. на таку собі недієздатну шляхетську демократію за моделлю Польщі XVIII ст. Так, далеко зазирав відомий "русофоб" Збігнев Бжезинський, коли говорив про цей сценарій у Києві років 10 тому.

 

Четвертий — консультації з європейцями, насамперед німцями, а також зі США з приводу українського питання. Кремль відтворює свої підходи кінця 1980-х, коли М.Горбачов намагався вирішити майбутнє східноєвропейських країн у прямих переговорах із Заходом без їхньої участі. Тоді не спрацювало. Як буде тепер — великою мірою залежить від позиції й активності України. Давнє польське гасло "нічого про нас без нас" актуальне як ніколи.

 

П'ятий — моніторинг і участь у поточному політичному процесі в Україні. Омбудсмен РФ, професійний міжнародник Володимир Лукін, той самий, якщо хто встиг забути, котрий дав літеру "Л" у назві колись знаменитої російської демократичної партії "Яблуко", прибув 20 лютого в Київ як посередник. Посередницька місія — це тільки найбільш публічний вимір.

 

Росія відстоювала й відстоюватиме свої інтереси в Україні, і тільки від Української держави та суспільства залежить знайдення прийнятної формули їх реалізації. Обом країнам необхідний змістовний діалог. Утім, на жаль, схоже, що сьогоднішнє російське керівництво краще розуміє не силу аргументів, а аргумент сили.

 

Сергій Немирич,

Дзеркало тижня. України


23.02.2014 Сергій Немирич 817 0
Коментарі (0)

22.07.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура бореться з незаконним захопленням лісів, але корупція гальмує справедливість.  

343
17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

2931
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

21084
09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1986
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1355 1
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2368

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

714

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2145

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

828

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1414
21.07.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

147
13.07.2025

Першими жнива на Прикарпатті почали хлібороби Покуття.

469
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

1003
21.07.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

149
17.07.2025

На Прикарпатті готуються до щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі. Проща відбудеться 2-3 серпня.  

769
15.07.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

744
11.07.2025

П'ятого серпня цього року в часі прощі з нагоди вшанування чудотворної ікони Гошівської Богородиці відбудеться презентація нової ікони тифлографічно-акустичного типу «Богородиця з Гошева».  

684
11.07.2025

Історія занепаду пам’ятки архітектури та боротьба за його повернення громаді.

8217
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

852 2
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

881
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2176 4
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

825