Разом з титулом чемпіонки світу, який 22-річна українка Марія Музичук виборола минулої неділі в Сочі, обігравши у фіналі росіянку Наталію Погоніну, на новоспечену "шахову королеву" навалилася шалена увага громадськості.
Та попри чисельні щоденні зустрічі і в Києві, і на Львівщині Марічка знайшла час поспілкуватися з Еспресо.TV.
- Вашому фіналу так чи інак приписували політичний підтекст. А ви як ставилися до того, що за шахову корону треба боротися з росіянкою?
- Я розуміла, що треба змагатися в Росії проти росіянки. Моя старша сестра Гнна допомагала мені відгородитися від цих думок, і я намагалася сконцентруватися лише на шахах. А взагалі з Наталією Погоніною ми товаришуємо, адже разом виступали за російський клуб АВС, в складі якого виграли Кубок європейських чемпіонів. Тому це була не просто моя суперниця, а практично – подруга. Наразі цей клуб розпався.
- Минулого літа Казань приймала чемпіонат світу з фехтування. І наша Ольга Харлан розповідала, як російські вболівальники не надто гостинно ставилися до неї. Не переживали, їдучи в Сочі, що можливі якісь інциденти?
- У Росії відбувається дуже багато турнірів, і я часто там виступала. У мене там багато друзів, знайомих тренерів, з якими я постійно спілкуюся і які в будь-який момент мені допомогли б. Тому жодних побоювань у мене не було. І росіяни дійсно створили чудові на чемпіонаті світу- прекрасний зал, зручне розташування, проживання.
- Головний тренер чоловічої збірної Олександр Сулипа назвав вашу перемогу сенсацією. А ви самі здивувалися здобутому титулу?
- Ще пакаючи валізи в Сочі, я поклала сукню. Сестра запитала мене, чи це на відкриття турніру. Я відповіла: "Ні, на закриття". Я розраховувала, що можу зіграти у фіналі і вірила в свою перемогу.
- Чи багато значить для шахіста, матчі якого відбуваються в тиші, на чиїй території він грає – своїй чи суперника?
- Для нас надзвичайно величезне значення мають умови – зал, тиша в ньому, поселення, харчування. А от на географічне положення місця змагань кожен реагує по-різному. От у 2013-му був матч за звання чемпіона світу між Магнусом Карлсеном та Вішванатаном Анандом. Останній дуже клопотався, щоб цей поєдинок відбувся в його рідній Індії. Так і сталося. Але індусу це абсолютно не допомогло. Багато хто вважає, що, навпаки, якраз зашкодило: він дуже переживав, грав не найкращим чином і програв.
- А наскільки для вас важливо, щоб матч із захисту титулу з попередньою світовою чемпіонкою китаянкою Хоу Іфань, який має відбутися восени, приймала Україна?
- Це надзвичайно важливо. В Китаї дуже специфічна їжа, кліматичний пояс геть інший. Та й переліт і часовий пояс можуть негативно позначитися на результаті.
- Що це за костюм вам презентував президент Міжнародної федерації шахів ФІДЕ Кірсан Ілюмжинов?
- Він за національністю калмик. От і вручив національний одяг своєї малої батьківщини.
- Ваша сестра Ганна тривалий час виступала за збірну Словенії. А вам пропонували інші збірні посилити їхній склад?
- У мене були подібні пропозиції. Але від яких саме країн – навіть складно пригадати, оскільки ніколи не сприймала їх серйозно.
- У ваших двобоях з сестрою хто частіше виграє?
- На офіційних змаганнях ми зустрічалися рідко і переважно матчі зводили до нічиєї. Зазвичай ми граємо з Ганною розважальні партії з 5-хвилинним контролем. І ми не ведемо рахунок, хто кого.
- У вас в родині всі шахісти чи хтось має іншу роботу або хобі?
- Ми з сестрою професійні шахісти, а мама з татом працюють тренерами в дитячій юнацько-спортивній школі. З дідусем в дитинстві теж грали в шахи, але для нього це було хобі, оскільки він військовий.
- А яке у вас хобі?
- У мене чимало занять, завдяки яким я відпочиваю від шахів. Наприклад, люблю грати на фортепіано, настільний теніс, баскетбол, волейбол, плаваю в басейні. А ще охоче читаю детективи і фантастику.
- Як виглядає тренування гросмейстера?
- Я займаюся шахами 6 – 8 годин на день. Навантаження залежать від фази підготовки – чи то післязмагальний період, чи підготовчі збори. Зазвичай тренуюся з сестрою. Ми теоретично розглядаємо якісь варіанти, а потім перевіряємо їх на шахівниці.
- Як часто граєте з чоловіками? Чи сильніші вони за жінок у такому інтелектуальному виді спорту, як шахи?
- Є багато турнірів, де чоловіки грають разом з жінками. Минулого року я брала участь в одному такому турнірі на Гібралтарі. Там грала тільки з чоловіками. На іншому турнірі у Франції, де виступала еліта чоловічих шахів – зокрема, наш Василь Іванчук, чемпіон світу Карлсен, серед восьми чоловіків я посіла четверте місце. Взагалі чоловіки переважають нас, вони сильніші в шахах. Окрему партію жінки можуть провести надзвичайно сильно, але потім їм чогось не вистачає. Причина невідома.
- А як чоловіки реагують, коли програють вам?
- Ну це не така вже й рідкість – матчі між чоловіками і жінками. Тренер жіночої збірної Росії Борис Рублевський казав, що абсолютно непросто грати з жінками, які входять до Топ-10 рейтингу. Він ледь зводив партії до нічиєї, а декому і програв. Можу сказати, що чоловіки з повагою ставляться до нас.
- А чи тренуєтеся з чоловіками, щоб потім легше було грати з жінками?
- Так, працюю і за такою схемою. Наприклад, на турнірі по скайпу мене консультував міжнародний гросмейстер Олександр Білявський, за що я йому дуже вдячна.
- Львів'янка Катерина Лагно стала росіянкою, аргументуючи своє рішення конфліктом з федерацією. Чи виникають у вас непорозуміння з керівництвом?
- Я знаю, що весь конфлікт полягав у тому, що українська федерація не давала дозволу на перехід. Ну а інтерв’ю її мами… Мама – це мама, а Катерина – це інша особистість. Коли керівником нашої федерації став Віктор Капустін, багато питань було знято. І нині у нас нормальні відносини. Завдяки цьому моя сестра повернулася грати до української збірної. Капустін хотів також повернути з Росії й Сергія Карякіна, проте не вдалося.
- Який найтриваліший час в житті ви обходилися без шахів?
- Такого не пам’ятаю. Навіть під час відпочинку в голові крутяться партії і я продумаю їх без шахівниці. Люблю шахи, це моє життя. Але я не зациклена тільки на них.
- До речі, а чи буває у шахах допінг-контроль?
- Президент Міжнародної федерації шахів Ілюмжинов хоче, щоб шахи увійшли до Олімпійських ігор. Одна з вимог - допінг-контроль. Тому останні років три на великих турнірах проводять цю процедуру. В тому числі він був і зараз у Сочі. Мою сестру й інших спортсменок теж перевіряли на допінг. А що саме вважається в шахах допінгом – навіть не знаю. Я його не вживаю і ніколи цим не цікавилася.
- За перемогу ФІДЕ має вам виплатити призові - $60 тис. Уже склали список, на що їх витратите?
- Ще не маю жодних планів. Не люблю загадувати наперед. Треба спочатку отримати, а потім вже вирішу, як їх витратити.
- Цього тижня у вас ціла купа нагороджень, зустрічей і заходів. Що складніше: виграти чемпіонат світу чи витримати потім усю цю увагу від керівників держави і ЗМІ?
- Я вперше опинилася в такій ситуації – чемпіонка світу і така шалена увага преси. Але це приємно. Особливо вчора, коли мене вітали прості жителі рідного Стрия – щирі вітання від простих українців. Багато з них замовляли службу Божу за моє здоров'я і мою перемогу. Я це дуже ціную і вдячна всім своїм уболівальникам.
- Наступного тижня вас чекає вже нове випробування – командний чемпіонат світу в Китаї. Тяжко психологічно зібратися і налаштуватися?
- Найбільша проблема у фізичній формі – я тривалий час не сплю. Постійні зустрічі, а часу обмаль. У понеділок вже відлітаємо. Виграти всі партії – майже неможливо. Навіть не пам’ятаю, коли таке було востаннє на такому рівні. Буду готуватися до кожної суперниці, шукаючи її слабкі сторони.
