На днях минуло 65 років як не стало відомого у світі українського спортсмена-борця Івана Піддубного.
Іван Піддубний шість разів був чемпіоном світу з боротьби і 25 років поспіль залишався непереможним борцем у світі. Його називали «чемпіоном чемпіонів». Він залишив по собі легендарну славу атлета, ім'я якого стало символом сили.
Усе своє життя Іван Піддубний, куди б його не кидала доля, щиро любив Україну. Був випадок коли йому, за правління більшовиків, видали паспорт, де в графі національність було записано «русский». Піддубний одразу вимагав замінити паспорт, а після відмови власною рукою зробив виправлення на – «українець», за що був заарештований і навіть сидів у в'язниці.
Постать Івана Піддубного хотів би поставити вприклад усім, як людину-патріота, людину сильну і духом і тілом. Де б він не був, він завжди знав що він українець, і навіть паспорт хотів мати український. Я також щоро вірю що міліони тих людей зі сходу України (де зараз тривають військові дії) також є патріотами нашої держави і також будуть гордитись тим що в них український паспорт і вони українці (тільки треба дочекатися коли українські військові проженуть російських терористів).
Я знаю багатьох людей із Криму (і спортсменів у тому числі), які дотепер не здали і не бажають віддавати свої українські паспорти і з нетерпінням чекають коли Крим знову стане українським. Щодо спортсменів, то саме завдяки їхнім перемогам у різних куточках світу звучить наш державний гімн і підіймається наш державний синьо-жовтий прапор.
Тому давайте будемо брати приклад з Івана Піддубного і де б ми небули, завжди будемо пам’ятати і гордитись тим що ми українці, а наша держава уже незабаром стане мирною, незалежною, сильною та процвітаючою.
Нині Російською Федераціїєю робляться спроби привласнити славу великого спортсмена, подаючи інформацію що це "русский богатырь", але як би цього не хотіла Росія, їй це не вдасться тільки через те, що всі уже знають, що Іван Піддубний був українцем: і родом і по духу!
Народився Іван Максимович 26 вересня 1871 року у селі Красенівка Полтавської губернії (тепер Чорнобаївський район Черкаської області) в селянській сімї. Мав ще трьох братів і сестер.З дитинства був привчений до різної важкої селянської роботи. Аж до зрілої молодості Іван прожив у селі. У 1892 році у пошуках роботи поїхавдо Криму. Найнявшись вантажником у морському порту працював у Севастополі та Феодосії.
Згодом почав займатися гирьовим спортом.
А 1897 року вперше взяв участь у чемпіонаті з боротьби на поясах у цирку.
З того моменту і почалася його спортивна кар'єра борця.
Виступав на аренах цирків як атлет-гиревик і борець на поясах, а в 1903 році переключився на класичну (французьку) боротьбу. Неодноразово виступав з гастролями в російських містах і за кордоном, відвідавши близько 50 міст у 14 країнах.
З 1898 року виступає у севастопольському цирку як борець-професіонал, вперше здобуває перемогу в цирковому чемпіонаті борців.
Протягом п'яти років Піддубний бере участь у гастролях цирку в багатьох містах України, Кавказу, Поволжя та Сибіру. Виступає не тільки у чемпіонатах з боротьби, а й із силовими цирковими програмами.
1904 року бере участь у міжнародному чемпіонаті в московському цирку й блискуче перемагає усіх суперників.
1905 року — перемога у світовому чемпіонаті в Парижі й звання чемпіона світу. Гастрольна поїздка до Італії і перемога на чемпіонаті в Ніцці. Того ж року Піддубний бере участь у змаганнях в Алжирі, Бельгії та Берліні.
На одному із чемпіонатів по боротьбі, в медичній картці Піддубного був зроблений запис: зріст 185 см, вага 114 кг, біцепс 46 см, груди 134 см на видиху, стегно 70 см, шия 50 см.
1906 року перемагає у двох чемпіонатах світу — у Парижі та Мілані.
1907 року у Відні стає чемпіоном світу вчетверте.
У 1908 й 1909 роках у Парижі та Франкфурті ще двічі виборює звання чемпіона світу.
Після цього Піддубний тривалий час не бере участі у великих змаганнях, переїжджає в своє село Красенівку, одружується, купує невеличкий будинок і займається сільським господарством.
Після тривалої перерви знову повертається в спорт та бере участь у гастролях полтавського цирку.
1922 року Піддубний здобуває перше місце у великому чемпіонаті з боротьби в Московському цирку.
1925 року переміг у міжнародному чемпіонаті в Нью-Йорку. Згодом переможно виступив у Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско та інших містах США. Після повернення з Америки не оминув Івана Піддубного і жорсткий терор більшовицької влади. У 1937 році його запроторили до в'язниці Ростовського НКВС. Там чемпіона катували, вимагаючи назвати номери рахунків і адреси закордонних банків, де він міг тримати свої заощадження, нібито покладені під час гастролей. Таких заощаджень у нього насправді не було. Незважаючи на світові досягнення, непереможного борця утримували у в’язниці більше року.
У листопаді 1939 року в Кремлі йому за видатні заслуги «за розвиток радянського спорту» було вручено орден Трудового Червоного Прапора.
1941 року в Тульському цирку відбувся прощальний виступ 70-річного атлета. До цього часу Іван Максимович не припиняв щоденних тренувань і дотримувався правильного режиму. Ніколи в житті не курив і не вживав спиртного. А також мав спеціальну сталеву тростину, вагою 1 пуд (16 кг), з якою постійно ходив.
Наприкінці життя Піддубний переїхав у російське місто Єйськ Краснодарського краю.
На прожиття підробляв у звичайній більярдній.
Після окупації Єйська гітлерівці запропонували йому виїхати до Німеччини і тренувати там борців. Піддубний відмовився.
Після війни Піддубний знову певний час мав проблеми із радянською владою — його заарештували і на цей раз звинувачували у співпраці з німцями. Але згодом усі звинувачення були зняті, а йому було присвоєно звання «Заслужений майстер спорту СССР».
Залишивши спортПіддубний був забутий усіма й останні роки доживав у злиднях. Постійно скаржився на те, що не вистачає хліба. У перші післявоєнні роки цей продукт видавали по картках — 500 г хліба на день. Цієї норми відомому борцю не вистачало. Заради їжі Піддубний був змушений продавати свої медалі, або міняти їх на хліб. Щоб вижитидовелося продати всі завойовані нагороди.
Помер видатний український спортсмен на 78 році життя 8 серпня 1949 року в місті Єйськ. Там і похований.
Слава українським героям!
