Франківські комунальники змусили мене згадати шкільні роки. Тоді на картинках в підручниках історії рясніло від «малих архітектурних форм», помальованих у «ялинку» чорною і жовтою фарбою.
Поліцейські буди часів царя Миколи Першого, шлагбауми всіх часів, прикордонні стовпи тощо. Цей естетичний хід – смуга темна, смуга світла – був популярним у добу імперій і твердо асоціювався з поліційними режимами. Ця тема перекочувала на «антиімперіалістичні» карикатури. А звідти, судячи з останніх «комунальних розмальовок» бордюрів у нашому місті, тишком-нишком перелізла у голови деяких комунальних босів. Такий висновок я роблю, дивлячись на свіжо помальовані до Великодня бордюри.
Це дуже корисний винахід – малювати бордюрові камені через один.
По перше, дає “велику економію».
По друге дозволяє свідомим містянам не наступати на щойно помальоване (принаймні у ті кілька днів, які лишилися до свята), сміливо топчучи сусідній сірий і брудний камінь.
По третє, таке «мальовидло» мобілізує населення на рівні підсвідомості і знижує вуличний травматизм. Якщо щось помальовано «під шлагбаум», значить треба бути уважним і крутити навсібіч головою.
По четверте, «ялинка» відлякуватиме від міста небажаних осіб, наприклад людей тієї орієнтації, яку нещодавно у нас передбачливо визнали «неправильною».
Тепер місцеві можуть посеред вулиці (поряд із «пунктирно-алярмовими» бордюрами) сміливо ставати ра… Тобто, повільно і вдумливо, без жодного поспіху, як і личить громадянам вільної країни, зав’язувати шнурівку на мештах.
Кажуть також, що в родильних домах Франківська хлопчиків народжується у півтора рази більше за дівчаток. Наші вуличні пророки кажуть на те: «Війна буде!» Але я думаю, що справа тут не у війні. Просто в неспокійно розмальованому місті недоречно народжувати дівчаток.
