У регбі на візках грають інваліди-візочники.
Цей спорт в Україні є лише кілька років, але наших регбістів уже добре знають за кордоном. Один із найдосвідченіших українських гравців – Ігор Кипещук – живе у Надвірній.
Про регбі на візках Кипещук дізнався у 2009 році на заняттях з активної реабілітації. Грати почав через два роки, коли побачив регбійні змагання у Польщі.
Регбі на візках – не для слабаків. За правилами схоже на звичайне регбі – треба завезти м’яч до залікової зони суперника. «Найбільше у цьому спорті адреналіну, – каже Ігор Кипещук. – Це контактний вид спорту, гравці йдуть у зіткнення, відбирають м’яч. Бувають і травми: один із наших гравців забув прив’язатись у візку, випав та зламав ребро. Але в мене страху перед жорсткою грою не було, навпаки, завжди хотілося грати знову».
Сьогодні провідна п’ятірка українського регбі на візках виглядає так: Ігор Кипещук (Надвірна),Володимир Кушко (Хмельницький), Ігор Радзівіл (Житомир), Олексій Чебанов (Запоріжжя) таСергій Дяков (Київ). Гравців в Україні значно більше, та саме такий склад найбільше пограв на міжнародних регбійних змаганнях.
Попри проблеми з обладнанням, українці не здаються. Зараз готуються до чергової поїздки до Польщі. Регбі на візках там настільки розвинуте, що в країні діють аж дві ліги. Поляки погодилися допомагати нашим регбістам: позичають свої візки, проводять безкоштовну класифікацію, пояснюють тонкощі правил і суддівства.
Навесні українські регбісти вже показали своєрідний майстер-клас польським колегам. На змаганнях у місті Радом вони зайняли друге місце. Поляки були шоковані, як українська команда вчотирьох, без замін, на позичених візках змогла показати такий результат.
«Поляки дуже дивувалися, як ми можемо так рости у спортивному плані, – каже Ігор Кипещук. – Для них це загадка, адже в нас немає візків, спортивні споруди та й загалом міста є недоступними, регбі на візках практично не фінансується. Наш секрет у тому, що ми постійно тренуємося вдома та час від часу збираємося на спільні заняття».
