Учасник АТО з Калуша Данило Семчишин досі переніс 13 операцій і нині у Київському центральному клінічному госпіталі чекає на висновок військової лікарської комісії та рекомендації щодо реабілітації.
Під час операцій бійцеві АТО вживили імплантант артерії, але чи прийме його організм, калушанин хвилюватиметься впродовж усього життя, пишуть Вікна.
Данило Семчишин виконав обіцянку доньці і приїхав з війни якраз вчасно, щоб відвести її перший раз у перший клас. Нині — вчить із донькою уроки та зустрічає її зі школи. А ще — збирається стати депутатом міської ради, щоб вирішувати проблеми рідного Хотіня.
Минув рік, як Данило Семчишин з Калуша пішов на війну добровольцем. У лавах 81-ої аеромобільної бригади боєць пройшов усю Донеччину. За цей час встиг побувати в Опитному, Водяному, Авдіївці. Завданням його групи було не пропустити ворожі диверсійно-розвідувальні групи. 26 червня, під Костянтинівкою, що на Доннеччині, Данило отримав кульове поранення. Тоді боєць повертався з караулу. Один постріл поцілив одразу у дві ноги. Гірше дісталося лівій — там куля перебила артерію, що й спричинило сильну кровотечу.
Спершу пораненого бійця доставили в Артемівськ, але, коли після операції кровотеча не припинилася, командир викликав гелікоптер, яким Данила переправили у Харків. У Харківському госпіталі Данило Семчишин переніс дев’ять операцій, одна з яких тривала близько 13-ти годин. Після того, як стан бійця вдалося стабілізувати і припинилися кровотечі, калушанина реанімобілем перевезли до Києва. А там — ще чотири операції.
У Києві бійцю вживили імплантант артерії. Проте, як каже Данило Семчишин, упродовж всього життя зберігається загроза, що організм відторгне імплантант. Тому потрібно вести рекомендований медиками спосіб життя — пильнувати себе та вживати спеціальні препарати.
Наприкінці серпня Данило Семчишин повернувся додому у Калуш. А нині — знову у Київському центральному клінічному госпіталі.
— Триває реабілітація, підліковуюся трохи, бо ліва нога погано функціонує. Та й з правою не все гаразд, - каже Данило.
Данило Семчишин пересувається за допомогою милиць. Але сподівається повноцінно стати на ноги. Для цього потрібна тривала реабілітація — щоб відновити рухову активність у ногах.
Наразі Данило Семчишин проходить військову лікарську комісію у Києві та очікує на рекомендації медиків щодо центрів реабілітації, де йому зможуть допомогти звестися на ноги.
— Я ще вважаюся “на службі”, — каже Данило Семчишин. — Днями їздив до своїх побратимів у Костянтинівку — до тих, які залишилися вживих.
Данило Семчишин до Калуша повернувся напередодні першого вересня. Адже дав доньці обіцянку повести її перший раз у перший клас.
— Перші відчуття, ніби сам пішов у перший клас. В мене як камінь з душі впав, що обіцянку дотримав, а головне — дитина задоволена, що я був біля неї у такий важливий для неї день. Пам’ятаю свій перший дзвоник. Думаю, і для неї він надовго запам’ятається, — поділився тоді Данило Семчишин.
Своєї радості не приховувала і донька Марійка, адже знала: тато — на війні. Чоловік каже: донька — постійно з ним.
— Вона — мій “хвостик”: куди я, туди й вона. Що я роблю — і вона завжди поруч. Навіть як авто ремонтував — вона була зі мною, ключі подавала — хоч і не завжди потрібні. То мій “синок у спідниці”.
Коли був вдома, зустрічав доньку зі школи та робив разом із нею уроки.
Молодшій доньці — Насті — 10 місяців. Вона народилася, коли батько був на війні. Вперше Данило побачив меншу, коли їй виповнилося два місяці, а він приїхав у відпустку. Ім’я для доньки вибирав сам.
Данило Семчишин йде до міської ради у списках “УКРОПу”. Каже: прийняв рішення, бо довіряє людям, з якими йде до міської ради на платформі цієї політичної сили. Приміром, відомий у Калуші громадський активіст Володимир Іваницький не раз приїжджав до Данила Семчишина, ще коли той був на полігоні у Яворові та допомагав зі спорядженням.
— Перше, що хотів би зробити, якщо стану депутатом міської ради, — санвузол у Хотінській школі. Крім того, мене турбує, що з берегів Лімниці на території Хотіня вивозять гравій — такий незаконний видобуток гравію потрібно припиняти. Треба й самі береги укріплювати, адже річка вже незабаром “підбереться” до мікрорайону. Невирішеним у Хотіні є і питання каналізації: мікрорайон — не каналізований, тому всі стоки потрапляють у потічок. При цьому Хотінь вважається територією міста, тому така проблема мала би бути вирішена, — впевнений боєць АТО.
