Те, що вибори закінчилися, помітно не тільки з відсутності напруженої плакатно-ефірної атмосфери. Затихли виступи, їзди, концерти, затихли обіцянки. Ба, навіть почате перед виборами затихло. Вся риторика кандидатів про те, що вони знають, вміють, і зроблять щось для народу, - коту під хвіст.
Треба доказів? Будь ласка. Сідаємо до авта і їдемо вулицею Галицькою. Дорога, яку полатали за новою технологією. Не капітально, але, як обіцяють, на кілька років може вистачити. Є сумніви. Нова технологія, за словами чиновників, полягає в тому, що за відсутності коштів виходили з наявного мінімуму. Зрізали фрезами верхній шар асфальту, затрамбували його асфальтово-полімерною сумішшю. Разом з каналізаційними люками.
Потім наступний технологічний крок – вирізання квадратів довкола каналізаційних люків. З подальшим бетонуванням і асфальтуванням навколо. Не спеціалістові в тих тонкощах розібратися складно. Зараз – уже другий тиждень після виборів повирізувані квадрати так і залишаються незакритими.
Не знаю, як там з технологіями ремонту – чи в разі раптового, як завжди, початку зими з випаданням снігу, його таненням, морозними ночами і ранками – чи витримає ця технологія випробування атмосферними явищами? А ще ж у нас є інша технологія. Посипання замерзлого дорожнього покриття соляною сумішшю, яка здатна роз’їдати асфальт. Ну ви знаєте – замерзло, посипали, розтануло, позатікало в тріщини, знову замерзло, і навесні асфальт сходить разом зі снігом. Наприкінці жовтня – на початку листопада було кілька теплих днів. Діри чомусь не закрили. Але що нашим дорожникам теплі дні?
На Січових Стрільців також клали супер-пупер модний асфальт за новою технологією. Вночі. В дощ. До речі, на Січових Стрільців також вирізані квадрати так і залишили. І якщо до того дорогою, поритою ямами, проїхати було неможливо через утворювані затори, то зараз дорога хоч і стала рівнішою, затори на ній виникають. Тепер уже через незароблені діри. Мало кому з водіїв хочеться стрибати ямами. Тому об’їздять. По зустрічній. А на зустрічній – автобуси. Ну, ситуація знайома. Крім того, напевно, важкий транспорт цілком здатний розвалити краї вирізаних ям. Але нам не звикати. Кілько там тої дороги, нє?
До речі, на тій же вулиці є ще одне свідчення того, що вибори закінчилися. Камінь на означення того, що на його місці має бути споруджено пам’ятник Коновальцеві. У допитливого мешканця виникає питання. Буде ще один? Бо до виборів погруддя героєві вже встановили на вулиці його імені. Сам голова обласної ради був присутній. Його ж однопартійці ініціювали і встановлення каменя. Нагально, терміново. Щоби встигнути до круглої дати – річниці народження. Як в Совєцькому Союзі. Хто старший, пам’ятає. Методи ті самі. Ідеологія трохи інакша. І підходи не змінилися. Якось не по-газдівськи. Та й перед туристами соромно. Плутаються бідаки. З пантелику збиває. А потім вони з нас сміються. І як тут не згадати ту приповідку, що «спереду ноги вмили, а ззаду забули»?
Отакі газди… Нє, не газди. Перепрошую. Газди газдують. А наші балотуються.
