Усі філософські конструкції сьогодення породжують альтернативні світи. Їх багато і вони такі ж цікаві, як і інші планети та галактики. Конструкцію розписав свого часу Шеллінг, потім її деконструювали деміургічно постмодерністи.
Постмодерністи робили це автореферентно. Скажімо , Тарантіно в кіно, Дерріда в філософії, Джейс Джойс в літературі. Мистецтво ніколи не поєднається вже з політикою. Поєднав мистецтво з політикою колись Вагнер, тепер Держава нам усім винна... Головне, щоби не було війни, але вона буде, лишень інакша... бо це стимулятор, мотиватор; а Мотиватор найсильніший - це гроші. Гроші - це можливість продовження Діалогу... гроші - це гарантія Слова. Слово можна купити й продати відповідно. Люди марять грошима. Гроші є частиною підсвідомого.
Грошовий Логос - новий тренд та мейнстрім часу... цікаво було писати в наш час Вальтеру Беньяміну... можливо в майбутньому Візуалізатор Пам'яті відтворить Вальтера й він створить ще мільйони альтернативних світів....в альтернативному комфортному світі - він не такий жорстокий, як дійсний.. Скажімо, світ Дельоза з Машинами Бажання, це ті ж самі конструкції Шеллінга й математична ойкумена Бадью....це і є автореферентність. Автореферент - це самозахист Автора. Бо трактувати Руссо актуально саме цитатником Руссо - чому це не зробити методами Гадамера, чи Альтюссера, чи того ж Епікура... хтось це зробить. Концептуалізм - це найперше - відповідальність. Авторство - це відповідальність. Найпершим відповідальність на себе взяв Ніцше, потім Маркс й Фройд. А ще був Прудон.
А ще аквареліст Блейк, а гравюри Дом'є - це знову ж таки відповідальність за сакральне. Досить марити грошими. Досить пестити підсвідомість. Це ж невідомий нам аспект. Зробимо його відомим - й побіжимо далі.... сегментація культури така, що мозок не зможе акумулювати усе знання. Бо скільки поколінь прожило на землі - і всі вони уникали... а найпершим був напевно Джордано Бруно - його катували в тюрмі сім років церковні жерці, бо церква також поєднана з грошовою ойкуменю. Гроші поєднані з релігією давно - віддай десятину й живи спокійно. А як катував Кальвін Сервета - це окрема стрічка для Тарантіно.
Але Кальвін ніс державотворчу й економічну таблицю, щось ніби добре, але Сервет помер великомучеником, бо хотів бути Просто Людиною, тою ж самою простою людиною.... що ж далі , коли усі парадигми померли - дискурс творення альтернативних парадигм із відтворення старих аксіометрій. І чому Ахіллес не зможе наздогнати черепаху , бо в цьому винна сегментація, бо колись Декарт створив координати, і ти або в них, або ти в маргінесі - і завершиш , як Блейк на смітнику... але це одна з форм відповідальності.... сучасний світ з'їсть смажені нирки із присмаком сичі з одною метою - нагадати про Мати-природу. Бо Леопольд Блум - є людиною Одного дня. А що робити із каноном Одіссея???, буде жити в усіх альтернативних світах. Хоча можливо хтось зробить нову диструкцію канону Улісса скажімо з фортець Жака Фреско. Я би це зробив. Але мережева парадигма окреслить це Лолом. Уся моя остання творчість - це Лол-арт. Але це рефлексія, і це заперечиться тезою Фейєрбаха. І чому був Феєрбах???
Джойс змінив світ - не знаю чи змінив його, але модифікував. Бо шпалери вже з колагеном. І за гроші нав'язується абсурдний Контент- а абсурд більш дієвий і це окрема ідеологія, ідеологія Жижека та Лакана й Сартра. От я розмірковую над Сартром з позицій Епікура й Зенона - і мені весело: бо це доказ знову ж таки Координати Декарта..., а ми всі різні й мова в нас різна й традиція. І прийде Христос і принесе Нейтріно нам чи приїде на кораблі Заратустра й дасть нам антиматерію. А фарисеї усе засудять, чому??????? Бо є узурпація знання в окремих дискурсах окремим координатним обмеженням....
