Андрій Ющенко співпрацював з бандерівцями в той час, коли був скерований вчителем на Західну Україну. Документи КГБ свідчать, що він не відмовився від своїх поглядів про незалежність України і тоді, коли повернувся на Сумщину, – про це пише історик Володимир В'ятрович в публікації для TСН.ua.
Вперше за антирадянські настрої А.Ющенко був засуджений трійкою НКВД у 1937 році. Під час другої світової війни був в'язнем нацистських таборів – Андрій Ющенко потрапив у полон 30 липня 1941 року і 14 разів перекидався з табору в табір на території Польщі, Німеччини, Чехословаччини, Франції, аж поки не був звільнений американцями.
Після війни Андрія Ющенка, радянського вчителя, ветерана війни із Сумської області відправили у Західну Україну. Це відрядження вважалося смертельно небезпечним, адже прислані педагоги мали за обов’язок доповідати в МГБ з метою боротьби з місцевим підпіллям. Проте кожен сам обирав свою стратегію виживання – співпрацював з КГБ, тихо саботував вказівки, або налагоджував тісний контакт із ОУН-УПА.
Історик В. В'ятрович пише, що Андрій Ющенко пробув в Івано-Франківській області 2 роки (01.46–11.47) і нав’язав активну співпрацю з ОУН. МГБ виявив це під час допитів підпільників: «Директор НСШ Велика Кам’янка Ющенко А.А. також надавав підпіллю ОУН матеріальну допомогу грошима і був симпатиком підпілля ОУН. Він добре знайомий з програмою ОУН …»
Наприкінці 1947 року перед небезпекою арешту Ющенко залишає Західну Україну. Незабаром до рук МГБ потрапили його знайомі підпільники, але аж у серпні 1948 року отримано свідчення співпраці Андрія Ющенка з підпіллям.
Якби подальші події відбувалися на кілька років раніше, Андрій Ющенко був би негайно заарештований і, очевидно, депортований чи страчений. Проте після масштабних антиповстанських акцій, масових арештів та депортацій 1944—1946 років головним інструментом боротьби з підпіллям стали агентурні операції, коли МГБ вербувало агентів для знищення визвольного руху зсередини.
В'ятрович пише, що протягом 2009 року лише у двох фондах архіву СБУ виявлено майже дві з половиною тисячі документів НКВД-МГБ про боротьбу з ОУН за Збручем.
Андрій Ющенко міг стати для чекістів точкою входу в маловідоме для них середовище підпілля на Сході України. Тому його не заарештовують, а намагаються використати. У листопаді 1948 року Недригайлівським райвідділ МГБ Сумської області завів справу-формуляр №4552 на Ющенка А.А. Її фігуранту чекісти присвоїли псевдонім «Хитрий».
З кінця 1948 року Андрій Ющенко обставлений агентами. Чекісти спостерігали за об’єктом «Хитрим», а потім намагалися схилити його до співпраці, або підсунути псевдо-підпільників з метою виявлення антирадянської мережі на Сході України. При цьому вони накопичили додаткові докази його антирадянських націоналістичних настроїв.
У розмовах із агентами Ющенко розповідав, що безпосередньо зустрічався з оунівцями, вважав, що вони «добиваються самостійної української держави, очікують війни. Бандерівці били німців і комуністів, вони воюють за український народ».
Проте “розколоти” Андрія Ющенка і схилити до співпраці МГБ так і не вдалося, а вже у 1956 році ведення справи-формуляра припинили. Очевидно, як через її багатолітню безрезультатність, так і через серйозні політичні зміни в СРСР, адже 1956-й — це рік, коли було проведено ХХ з’їзд партії, який засудив сталінізм, почалася «відлига».
В результаті А. Ющенко перехитрив КГБ, пережив СРСР і дочекався незалежної України.
Історик Володимир В'ятрович зазначає також, що справа-формуляр на Ющенка Андрія Андрійовича обсягом 647 аркушів знищена в Сумському управлінні КГБ 27 грудня 1985 року. Історію А.Ющенка написано на базі 13 документів, виявлених у контрольно-наглядових справах, що стосуються оперативно-агентурної роботи Управління КГБ Сумської області.
15
