Антикілер. День четвертий (продовження)

Вона починала ненавидіти цей годинник, який забирав їхній час. Час з ним. А стрілки все йшли по колу, стрибаючи із цифри на цифру. Вона затулила вуха подушкою, проте це зовсім не допомагало.. Тік-так…

З коридору долітають якісь звуки. Він прийшов з роботи. Без пакета продуктів, зате з новими розповідями. Вона випадково перевертає на столику біля ліжка їхнє фото. Хоча ні, скоріш його. Він тут на прес-конференції, щось уважно слухає. Поряд – табличка, на якій вказано прізвище, ім’я, по-батькові та посаду. Вона обожнювала повторювати його прізвище вголос, це приносило  своєрідне наркотичне сп’яніння. По складам, по буквам, вона роздягала його на звуки, пережовувала… Воно тануло, як молочний шоколад у роті, якого вона не любила. Зрештою, вона ненавиділа його прізвище, яке ніколи не стане власним.

Він помив руки, збризнув на неї залишки крапель води. Торкнувся ними ще до гарячого після ліжка тіла. Обпік. Не холодом, а бажанням. Провів пальцем по її губах, витер залишки вчорашньої туші. Наказав одягатися. Витяг з шафи вечірнє плаття, кинув на ліжко. А вона жбурнула у нього ним назад. Все зрозумівши, він знову відкрив шафу, обережно зняв чорний піджак і чорну спідницю. Знову не вгадав. Піджак узяла, а от остання річ полетіла на підлогу. Він мав ангельське терпіння. Але не в даному випадку. Він закрив шафу на ключ, попрасував її вечірнє плаття, яке вона забракувала з першого разу, взяв у руки туфлі, косметичку і вийшов у коридор. Зачинив двері на ключ зі зворотної сторони. Тепер вона не мала можливості ні вдарити його, ні вдосталь покапризувати. Зрештою, у неї не було вибору: вона хотіла його і їсти. Тому тихенько постукала у двері, погодилася, що вона капризне, егоїстичне дівчисько, поцілувала, одягнулася, обняла. Закрила двері, взяла його під руку. По дорозі їм зустрілися два чорні коти, і вона вирішила, що то на щастя.

Вони пішли у той ресторанчик, де він завжди снідав. Назви страв, які були у меню, вона постійно забувала. Тому довіряла його смаку. Він замовив італійську пасту з якимись овочами, еспрессо. Вона довго перебирала сторінки меню, і він знав, що з того не буде ніякого толку. Тому замовив їй один з десертів Штефаньо і фруктовий чай. Їжу вона і так тягатиме з його тарілки, а окрему порцію не подужає. До них час від часу підходили його друзі, з якими він вітався. За вікном розцвітали сакури…

Коли вони закінчили вечеряти, на вулиці вже сутеніло. Вони гуляли набережною до опівночі. По дорозі він прихопив у супермаркеті пляшку чилійського вина. Враховуючи те, що вони в Ужгороді, це могло вважатися злочином. Повітря було ледь теплим, проте окутувало своєю весняною ковдрою. Він галантно подав її руку і вони уже вдвох спускалися до самої річки Уж. Вона скинула туфлі, які вже встигли добряче натерти, і опустила ноги у воду. Холодно. Цей холод був потрібен їй для контрасту. Він обійняв її за талію двома руками і поцілував у волосся. Ковток вина. Ще ковток. Ще ніколи за такий короткий час вона не пила так багато вина. Цілий тиждень вина. Вона посміхнулася. Вдихнула запах його парфумів із надписом на флаконі «Версачі». І зрозуміла, що так не може тривати вічно. Все занадто красиво. Проте це тривало уже більше року. І кожного разу розпочиналося по-іншому.

Вони прийшли додому. У ванні на поличці акуратно поскладані стояли його гель для бриття, дезодорант, бритва, зубна щітка… Поряд з ними -  всілякі її лосьйони, креми, парфуми. Рушники уже висохли. Закінчувався шампунь. Ще трішки, на дні, гелю для душу.

Вона бере один з тих усіх флакончиків, ватні диски і починає знімати макіяж. Туш залишає свої брудно-чорні відбитки. Тональний крем розмальовує коричневими кольорами. На цьому палітра відтінків закінчується. Так, окрім туші і тоналки, на її обличчі більше нічого не було. З ним вона малюється все менше і менше. Кажуть, макіяж – то своєрідний щит для дівчат, який робить їх впевненішими. А їй то від кого захищатися?

На кухні у чайнику знову закипіла вода. Дурна звичка. Ні він, ні вона, нічого не питимуть. Звісно, окрім вина. Він уже вмостився на ліжку і щось друкує на ноутбуці. Вона подає йому бокал. Клятий годинник далі цокає, все якось настирливіше. Звідки він взявся у їхній квартирі?

Вона захотіла кота. Байдуже, маленького чи великого. Такого, якого вона б могла гладити, коли він засідає за ноутбуком чи коли затримується на роботі. Який би ліз на стіл, коли їх би не було вдома. Зустрічав своїм муркотінням, щойно відкривалися двері, і терся об ноги. Можливо, вона просто хотіла дитину?  І оце «можливо» починало обростати якимись рисами. Хлопчика, його копію. Ця божевільна думка проникала у її мозок, розливалася по клітинках, як джем по морозиву. Вона отруювала кров у венах, барабанні перетинки ледь утримували опір. У кінчиках пальців ставало лоскотно, вона терла їх, щоб хоч якось зупинити це самовбивство. І раптом тихе: «Няв». Вона стрімголов полетіла до дверей, прислухалася. Щось шаруділо. Відімкнула двері, взяла оте пухнасте створіння на руки, розревілася. Так, вона хотіла кота. Відтепер він житиме з ними. І тепер на ліжку спатиме не один, а цілих два клубки щастя: чорне і біле.

Найважче було навчитись любити його по-новому. Не так, як колишнього. По-іншому цілувати губи того, хто вдихнув у неї нове життя, змусив посміхатись. Не гладити його волосся так, як того. І заборонити згадувати власне ім’я в певній інтерпретації. Як завгодно, лише не ляпас у лице спогадами. Лише б не дощ… Лише б не було  таблички «Львів - Луганськ». Лише б йому не подобалось її біле в’язане плаття, у якому вона лежала і яке ненавиділа…

… Цього разу її розрахункова карточка-закладка затрималась на дев’ятій сторінці книги. Чорна палітурка з червоними плямами і надписом «Кілер». Ця книга просто рвала свідомість на шматки. Її автор отак безсовісно керував життям. Маніпулював. Хоча, в принципі, знав про її існування. 


24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

279
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

932
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2317
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

847
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1061
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

2068

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

815

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1350 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1588

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1712
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

234
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

442
07.09.2022

Від жовтня в Україні знизяться ціни на гречку. Наразі аграрії вже зібрали 20 тисяч тонн гречаної крупи.

758
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

474
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

417
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

623
02.09.2022

Кожного дня у соціальних мережах отець Іван Гнатюк проводить молитву онлайн, відповідає на запитання, дає поради.

1139
26.09.2022

Це вже другий фільм режисера та кінокомпанії. Якщо першим фільмом в українському прокаті була новорічна кінокомедія «Все буде Ок!», то «Патерн» знятий в жанрі конспірологічного трилера.  

104
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

210
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

352
12.09.2022

Восьмого вересня на 97-му році життя померла королева Великої Британії Єлизавета ІІ.

749
07.09.2022

Співрозмовники приділили увагу безпековим гарантіям та обговорили участь Великої Британії у відбудові України.

691