Є серед авіаторів люди, яких, як правило, не бачать ні журналісти, ні більшість керівництва, що приїжджає «допомогти» польотам. Це авіаційні техніки, які часто вимащені мазутом та іншими технічними маслами від потилиці до п’ят. Вони не люблять метушні та зайвої уваги до себе, адже в більшості випадків їхня робота – це досвід, що ґрунтується на спокої, холоднокровності та здоровому глузді.
«Технарі» – це така своєрідна держава в авіаційній царині. І столиця цієї республіки – велетенський ангар неподалік від льотного поля. Саме тут розташовані різноманітні групи з ремонту та обслуговування літака, а керує всім цим начальник ТЕЧ 114-ї бригади тактичної авіації, яка дислокується в Івано-Франківську, майор Анатолій Найда.
Загалом ТЕЧ складається з 11-ти різноманітних груп, які мають свій окремий профіль. Хтось ремонтує озброєння, а хтось доглядає за засобами катапультування. Між собою у 114-ій бригаді тактичної авіації ТЕЧ називають шахтою, а всіх, хто там працює, – шахтарями. Майор Анатолій Найда з усмішкою зазначає: «Напевно, через те, що на відміну від більшості служб робота у нас не нормована і важка, та й ходять наші технарі всі чорні. Як шахтарі з шахти».
Взагалі вся система ремонту та обслуговування літака полягає в цілій низці взаємоконтролючих дій. Тобто одна людина, виконуючи свою роботу, тим чи іншим чином контролює якість виконання роботи своїм товаришем. Зараз працівники ТЕЧ завершують роботи на одному з винищувачів. Згідно з планом він повернеться у стрій 25 лютого, коли технарі святкуватимуть своє професійне свято – День інженерно-авіаційної служби. І найкращим подарунком для них буде гуркіт турбін літака, що з їхніх рук повертається назад у небо.
13
