Чи прийняття з подальшим впровадженням в дію закону про «Державне фінансування політичних партій» змінить положення «олігархізації політикуму» на всіх щаблях їм, олігархам, у мінус ? Сам закон – ніфіга не дасть, жодного бенефісу суб’єктам, які щиро і чесно ратують за унезалежнення політики від вітчизняних та іноземних магнатів. Країні в цілому тим паче.
Без реальної деолігархізації і тотальної, а не вибіркової і рваної за темпом, як у нас водиться зараз, і без поборювання корупції, певно, буде гірше, ніж є на даний час.
У Раді пропонують в недалекому майбутньому виділяти кошти із держбюджету тим партіям , які здобули на останніх виборах не менше 3% відсотків голосів, а ми від того всі несказанно раді. Адже це де-факто означає ніщо інше як те, що фінпотоки почнуть контролювати «децентралізовані» князьки і васали-чиновники.
Це неймовірна полегша для олігархів під час кризи, їм-бо, сиротам горопашним, тепер буде більше западло заглядати до своєї децл-схудлої кишені за копійчину-другу для старої чи чергової нової політичної зірки/зірок на небосхилі «Держава Україна факаного типу». Зате ця держава, як завжди, їх в біді не полишить.
Вуаля, мосьє, селяни – селяві.
Вкорочення зарплат, пенсій, субсидій, асигнувань, податкове навантаження на малий та середній бізнес, які ледь животіють – МОВЧАТЬ НЕ НЯВКАТЬ (!), зате в нас появляться «незалежні» політичні сили, профінансовані з казни, о—о-такої великої !
Не треба бути сильно мудрим, а лише трошки не дебілом і не бздлом, щоб розуміти, що чистка починається з лиця, голови, основи. Без цього всі зусилля марні, чи з Саакашвілі, Сашею Боровиком, чи з Шимківими, Тоні Блерами і суперпрофесіональними чесними мільйонерами, навіть з Рейганом і Богданом Хмельницьким. Коту рижому під хвіст і коню сизому під гриву без насилля.
А насилля прийде. І щоб насилля – яке йтиме і знизу, як реакція на відсутність насилля зверху і застосування насилля зверху «не до тих» - не повалило все довкола, прихід після умовної «директорії» умовного «наполеона» є питанням часу.
Цей «Бонапарт» ніякий не месія і далеко небездоганний, але без нього марні демократичні потуги сьогодні всіх небайдужих і хоч якось діяльних в царині демократизації соціуму, – які почнуть реально і тотально втілюватися тільки після відходу «Наполеона».
Або за його участі, що більш вірогідно, з огляду на те, що наша країна до завойовницьких воєн, м’яко кажучи не готова і це їй непотрібно, а війни внутрішні прийдеться заради виживання припинити однією потужною спецоперацією – назвемо її завбачливо «АТО», щоб людей не пудити війною - яка й покладе кінець Кінцям.
Поза тим, навіть такий (назвемо «недосконалий», щоб не називати, ображуючи законотворців , «дилетантським») законопроект, який зараз вже зареєстрований, якщо йому судиться перерости в закон, вже є здобутком на ниві, пардон за лайливе і осточортіле всім від своєї неактуалізованості словечко, «деолігархізації».
