Українська політика сьогодні – це крижина, на якій дрейфує пара пінгвінів

«Для президента Януковича наступають важкі часи»

Пане Тарасе, як ви оцінюєте становище України на міжнародній арені? В березні, на саміті в Сеулі, президент США не знайшов часу для офіційної зустрічі з Віктором Януковичем. За інформацією з різних джерел, зустріч двох президентів відбувалась у коридорі й тривала від 4 до 15 хвилин. Про що може свідчити цей факт?

Не тільки Янукович, а й уся Україна для Обами після його обрання не відіграє практично ніякої ролі. Обама змінив акценти зовнішньої політики США, зменшивши увагу до Центрально-Східної Європи та перенісши її на внутрішню політику, де також не все гаразд. Він змушений вирішувати проблеми, що залишились від Джорджа Буша-молодшого. Залишався Ірак - звідти вийшли. Тепер головне, що залишається - Іран, Афганістан і Китай. У контексті Китаю для Обами головне питання полягає в тому, щоб Росія була жива і здорова. А Україна - це щось збоку. З огляду на це, чотири-п'ять хвилин розмови - це й так дуже багато.

Секретар Венеціанської комісії - Томас Маркерт - ще до вироків Юлії Тимошенко та Юрієві Луценку заявляв, що судові процеси над представниками опозиції в Україні можуть перешкодити інтеграції нашої країни до Європи. Як, на вашу думку, розвиватимуться подальші відносити між Україною та Європейським Союзом після засудження двох опозиційних лідерів?

Україна має і матиме можливості інтеграції в той чи інший європейський проект. Невідомо ще, в який саме, бо Європейський Союз зараз змінюється досить динамічно, і яким він буде через деякий час, сказати досить важко.

Що ж до цих вироків, то вони були не стільки причиною відмови Україні в подальшій євроінтеграції, скільки приводами, останніми краплями. Адже Тимошенко й Луценко - не єдині, кого засудили чи судять несправедливо в Україні за теперішньої влади. На жаль, Європейський Союз не готовий до інтеграції такої великої країни, як Україна. Не готовий з огляду на свої внутрішні проблеми, а також - з огляду на наші внутрішні проблеми.

Сьогодні ми бачимо явну зміну векторів української зовнішньої політики. Як ви вважаєте, чим може загрожувати Україні можлива інтеграція до Митного союзу та ЄвраАзЕС?

Чому ви вважаєте, що Україна змінює вектори? Якщо країна не має вектора, то як його можна змінити?! З приходом нової влади, попри всі заяви про євроінтеграційний курс, все робилося, щоб зірвати євроінтеграцію. Попри всі декларації про інтеграцію з Російською Федерацію в тих чи інших формах, практично нічого теж не відбувається. Вітер дмухне зліва - Україна йде праворуч, подує справа - йде ліворуч. Українська зовнішня політика сьогодні - це крижина, на якій дрейфує пара пінгвінів. Куди занесе тих пінгвінів, невідомо.

Чи вплине повернення Володимира Путіна у крісло президента Росії на україно-російські стосунки?

Я думаю, що для Януковича наступають важкі часи. Адже Путін, на відміну від президента України, є патріотом своєї країни, хоч як ми ставимось до нього, й хоч як він ставиться до нас. Натомість, про Януковича не можна сказати, що він патріот або не патріот. Ці категорії до нього застосовувати, як на мене, просто неможливо. В цьому контексті Путін буде досить жорстко обстоювати російські національні інтереси й тиснути на будь-кого: чи на Лукашенка, чи на Назарбаєва, чи на Обаму. Йому, в принципі, байдуже, на кого тиснути. Якщо тільки буде можливість щось витиснути, він це робитиме. А така слабка позиція, як у президента Януковича, сама напрошується на те, щоб його пресували. От його і запресують.

 

«Єдина карта лишилася у прикупі - російська мова»

Вже більше двох років президентом України є Віктор Янукович. Але він і досі говорить не стільки про досягнення власних реформ, скільки про недоліки роботи своїх попередників. Чому проголошені урядом реформи не приносять результату? І чи можна їх, взагалі, назвати реформами?

По телебаченню я чув, що, начебто, відбуваються якісь реформи, а так у житті я не стикався з ними. Інше питання, що уряд Азарова пробував закрити певні діри, які залишилися після уряду Тимошенко. Частково це вдалося за рахунок різних фіскальних репресій проти малого і середнього бізнесу. Поки що штучно утримується гривня. І це, напевно, найбільший здобуток, який є. І він не такий малий, між іншим. Можливо, після виборів восени вона обвалиться разом із урядом Азарова, якщо не з президентом Януковичем.

Що ви думаєте про «соціальні ініціативи» Януковича? Чи вони не є черговими граблями української влади напередодні виборів?

Це не граблі - це така хитрість дуже примітивних людей. У росіян є приказка: «На тебе рубль и ни в чем себе не отказывай». Це щось приблизно таке. Немає коштів, немає жодних можливостей. У тебе нічого немає - голий-босий, а ще хочеш моцно красти. А за які ресурси будеш це робити? Це абсолютно неможливо. Скоріш за все, вони хочуть тільки пошуміти на телебаченні про те, що буде такий проект. Не більше й не менше.

Віктор Янукович заявляв, що найближчим часом Україна ухвалить закон про дві державні мови - українську та російську. Пізніше Ганна Герман виправдала президента, сказавши, що насправді ні про який мовний закон не йшлося. Навіщо так було зроблено?

Перед візитом до Росії треба щось московським ханам пообіцяти. Але вже давати нічого - флот дали, трубу от-от дадуть... Вже нічого не залишилось. Єдина карта лишилася у прикупі - російська мова. І вони нею вже двадцять п'ять років годують російських правителів. Нікому вже цього не потрібно. Це дуже дешево, і це свідчить про безвідповідальність тих людей, які обслуговують президента Януковича.

Чи можете ви припустити, як Янукович поводитиметься перед виборами президента 2015 року?

Я не знаю, поки що він закрився у своєму монастирі в Межигір'ї. Куди далі він втече від 15-го року, я не знаю.

Як ви думаєте, чи не буде він готувати собі наступника?

У Росії Путін - це лише верхівка величезного айсберга. Айсберг називається ФСБ, колись - КДБ. В Україні немає ні СБУ, немає армії, нема міліції, бо тут усе корумповане, гниле і ніяке. Воно розбіжиться, щойно якийсь великий хлоп стане. Тут немає на що опертися - на що не стань, нога провалюється в багнюку. На кого опиратися?

 

«Беззубість опозиції щодо такого ж ніякого авторитарного режиму вражає»

Як ви оцінюєте політичну ситуацію в Україні напередодні парламентських виборів 2012?

Яке їхало, таке й здибало. Який тиран - така й опозиція. Безпомічність опозиції, її беззубість, недалекоглядність щодо такого ж ніякого авторитарного режиму абсолютно вражає. Я думаю, що і те, і те має щезнути за якийсь час. Повинні прийти нові люди, можливо, представники зовсім іншої генерації.

Ви не вірите, що опозиції вдасться реально об'єднатися на цих виборах, і це щось змінить у країні?

Опозиція може об'єднуватись, може не об'єднуватись. Але за своєю природою, на жаль, опозиційні партії - такі самі олігархічні, як і теперішня влада. Принципової різниці між ними немає. Є різниця стилістична, є різниця в дискурсі.

В одній зі своїх публікацій ви називали феномен ВО «Свобода» «хворобою галицького суспільства». В чому полягає ця хворобливість, і чим вона може загрожувати українській політиці і суспільству загалом?

Україна існує у світі, який абсолютно не нагадує світ 1933-36 років. Але таке враження, що свою ідеологію ВО «Свобода» витягла із прабабиної чи прадідової скрині, отрусила від пороху і тепер пробує продати галицькій спільноті. А спільнота ця, на жаль, у своєму мислені страшенно відстала. І не тільки галицька: загальноукраїнська тенденція. Просто в свої часи західноукраїнська спільнота могла пропонувати Україні якісь позитивні проекти, вони були дуже різні. Перший називався «незалежність України», і його реалізували. Другий проект був - інтеграція в Європейський Союз і НАТО, його не реалізували. Зараз який проект? Створити Італію а-ля Муссоліні у ХХІ столітті? Смішно просто. По-перше, ніхто не дасть. По-друге, це неможливо. Це дрібні містечкові політикани, які цікавляться тільки тим, щоб посісти незначні місця всього-на-всього в обласних радах. А крім того, обслужити інтереси Партії регіонів. Бо коли «Свобода» блокує появу загальнонаціонального опору, то в результаті ніякого опозиційного проекту не з'являється.

Опозиція не об'єднається, тому що «Свобода», на мою думку, абсолютно не є демократичною партією. Це партія авторитарного типу. Навіть олігархічні партії, такі, як «Фронт змін» чи «Батьківщина», все-таки, мають елемент демократизму. Як може об'єднатися олія з водою? Нічого з того не буде - вони все одно роз'єднаються. В цьому сенсі цю хворобу треба подолати. Так само, як і хворобу олігархізму. Якщо ми цього не подолаємо, то Україна завжди буде країною третього світу, з якої молоді люди будуть мріяти втекти якнайшвидше і якнайдалі.

Після нещодавнього злиття Партії регіонів та «Сильної України» говорили про те, що Сергій Тігіпко тепер претендує на місце Миколи Азарова в партії. Як ви оцінюєте його шанси досягти цієї мети? І які наслідки це може мати для Тігіпка як політичного діяча і, безпосередньо, для партії?

Хто такий Азаров? Він не тільки пінгвін на крижині, він ще й хлопчик для биття. Зараз Азарова потримають ще місяць-два, може, до виборів. Після того на нього повісять всіх дохлих котів, які тільки будуть знайдені. У всьому буде винен Азаров. Це буде спроба відбілити Януковича і поставити юного, зі вставленими хорошими зубами - Тігіпка - на ту посаду. Але роль його буде та сама - хлопчик для биття. Через два роки, через рік, чи через кілька місяців на нього теж повісять дохлих котів і спишуть його. На жаль, Тігіпко дається бути хлопчиком для биття. Ніяка він не «Сильна Україна», він якраз слабка, безсила Україна, можна жорсткіше навіть сказати: яка він там Україна? І це об'єднання «нікого» з партією, тому що за Тігіпком нічого не стоїть. Його виборці голосували за нього, бо він був хоч якоюсь альтернативою «регіоналам» на Сході. А зараз?

Соціологічні опитування свідчать: населення розчароване як у владі, так і в опозиції. Але чи є альтернатива? Кому довірити управління державою?

Треба формувати щось зовсім інакше. Зараз завдання, як на мене, позбутися і одного, і другого з найменшими втратами.

Яким чином це зробити?

Я не знаю. В кожному випадку, довіряти і одним, і другим, як на мене, не можна. На нас усіх тиснуть, щоб на цих виборах ми голосували чи за позицію, чи за опозицію, чи за п'яте, чи десяте. При тому, що нічого радикально не зміниться, крім стилістики. Треба творити інші структури, інші пропозиції для українського суспільства. Ці вже не здатні нічого запропонувати. Ну, що нового запропонують «Фронт змін» чи «Батьківщина»? Хто з теперішніх керівників «Батьківщини» є харизматичним лідером? Для такої величезної країни потрібні величезні зміни, величезна енергія й довіра людей.

Зміни можуть статися хоч завтра. Ніхто не знав ще у вересні 2004 року, що відбудеться Помаранчева революція. Але вона відбулась. Зміни можуть відбутися і через десять років, а можуть і через декілька місяців. І коли той рух почнеться, він сам мобілізує верстви людей. Але ніхто цього не передбачить, на жаль.

 

http://www.chasipodii.net/article/9886/


16.04.2012 Тарас Возняк 2036 3
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2136
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1090
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2386
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1469
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1592
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2027

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

353

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1581

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

996

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

597
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10957 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

4966
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6140
02.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23184
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

5919
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1971
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1830
28.07.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.

6467 3
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

606
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

935
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1902
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2351