Проміжки між циклами кінця року і початку року сприятливі для занурення в речі, віддалені від таких тривіальних атрибутів дійсності, як,наприклад, політика, економіка, тощо. Хоч як без того в нас ?! Закони читати не цікаво, бо вони не діють або діють, здебільше, вибірково. Втикати по ящиках чи ютюбах, як чубляться депутати теж мало захоплююче враження – там радикалів не бракує, але катастрофічно бракує естетики двобоїв на бодай примарному прикладі жителів Шаоліня і етики сеппуки зганьблених самураїв – на глобальному..
Та можна, наприклад, переглянути фільм «Піщана людина», швейцарського режисера Пітера Луїзі, і почитати книжку нідерландського письменника Гаррі Мюліша «Процедура». І трохи поміркувати над сенсами і символами минтепмайбу, якщо не впадло чи тіжко сильно. Що ще можна зробити ? Шастати по лісах густих і засніжених по пупець з американськими і ізраїльськими суперякісними і не задокументованими бабахалками і шкодувати-шкодувати, або радіти-радіти, що зась в нас білих ягуарів, та й чупакабри кудись зникли.. Але це заняття не для всіх.
Можна і треба ліпити нерухомих чоловічків у зимний час не зі снігу, а пошукати глини, і таки зліпити. І не дати розсипати нікому, нізащо. Як і не варто пробувати дихати у глину, вдихати власним бунтом у власне творіння на всіх рівнях пошуків виходів із лабіринтів. А ще хтось радив медитувати на букву «Т»,подвоюючи її зі стану «Терор» до причинно-наслідкового «Тероризм». Одним словом суцільні заборони і поради. Але, хто, кому щось зараз заборонить і щиросердо порадить, на жаль і не на жаль. Одним словом, з Наступаючим :)))
