Серед добровольців, що захищають Україну в зоні АТО, люди різного віку, національності, та віросповідання. Еспресо.TV відібрало шість найколоритніших, на наш погляд, бійців, яких об'єднує одне - прагнення зробити все заради свободи і миру на Батьківщині
Снайпер дід Василь
«Я люблю своїх синів, і те що я роблю, я роблю заради них. Щоб їм не довелося розсьорбувати те, що не зробили ми, я готовий робити для перемоги все, що в моїх силах», каже дід Василь - снайпер, який може дати фори багатьом молодим.
«Заради онуків воюю, що б у їхньому житті не було вибухів, обстрілів, смертей, не було війни». Він був дуже радий маскувальному костюму, який йому привезли волонтери. Сказав "Ось тепер можна і на дискотеку".
А ще Василь Васильович просить розумну «снайперку». Щоб ще більше ворогів знищити.
Красуня-зв'язківець
22-річна Марійка родом із села Верба Володимир-Волинського району, на Волині. Вона військовослужбовець за контрактом. У зоні АТО перебувала з травня. Юна, красива дівчина. Марійка зізналася, що і страшно було, і важко, але майже всі зв'язківці-дівчата несли службу нарівні з чоловіками.
«Я була на Донеччині, а тепер мій молодший брат туди поїхав. Йому 19 років. Настояв, що теж хоче служити за контрактом. Пішов добровільно. Маму шкода, дуже за нас переживає, ― зітхнула Марійка. «Накази в армії не обговорюють, після відпустки буду готова повернутись у стрій», - запевнила Марійка.
Дивак-пацифіст
Ще кілька років тому він був відомим у вузькому колі диваком-пацифістом, який мріяв урятувати Землю від екологічної катастрофи, займався духовною практикою, жив з дружиною у власноруч виритій "норі" серед поля на Донбасі, доглядав за звіриною і харчувався корінцями й травою. До цього була освіта в престижному виші, рак і три складні операції.
Сьогодні 34-річний Микола Воронін, уродженець Херсонщини, – один з "кіборгів", які захищають Донецький аеропорт. Він шанує накази командування, навіть якщо не погоджується з ними, освоїв тактичні прийоми, навчився вправлятися зі зброєю і лагідно називає свій автомат "Саньок". Хоча й каже, що буде радий з ним назавжди попрощатися.
Коли в 2014 році почався Майдан, він поставився до нього з недовірою і спочатку ходив на проросійські мітинги під стіни донецької ОДА. Але тривожна атмосфера і конфлікти між "своїми" відразу не сподобалися. "Я був сепаратистом у той час, цілих три дні", - згадує він
Потім відвідав проукраїнський мітинг у тому ж Донецьку: "Там люди моляться, стоять усі конфесії, люди з дітьми, мами. Для мене стало очевидним, за кого стояти далі".
Далі сталося те, що остаточно переконало його в необхідності братися за зброю: сепаратисти, розповідає він, захопили в полон його 17-річного друга з Горлівки і знущалися з нього.
Микола, який ще рік тому вважав себе пацифістом і сварився з мисливцями, котрі стріляли дичину біля його помістя, записався добровольцем у батальйон "Донбас". Згодом перейшов служити в регулярний десантний підрозділ. "Я ніколи не отримував і не отримаю задоволення від убивства. Війна смердить. Від війни нудить. Щоразу нудить. Але я не бачу іншого шляху, як зупинити цей бруд, який виходить з Росії і суне на Україну".
Єврей-"бандерівець"
Ашер у складі добровольчого батальйону "Дніпро-1" героїчно захищає незалежність України від проросійських терористів на Донбасі.
«Звичайно, деякі з вас бачили у своїй стрічці фотографію здорового мужика з величезною густою бородою, схожого на Фіделя Кастор», написав на своїй сторінці в Facebook заступник голови Дніпропетровської ОДА Борис Філатов.
«Його звуть Asher Joseph Cherkassky і він боєць нашого батальйону "Дніпро". Зусилля всіх брехунів і боягузів світу не варті подвигу цієї людини. Єдине, що його бентежить на передовій - відсутність кошерної їжі.
Це - його країна. Це країна - його дітей. І ця країна завжди буде вважати його своїм героєм і символом свого опору ", - написав Філатов
Вчителька - психолог-реанімолог
Вчителька української мови з Хмельницького Лідія з 2 грудня по березень була на Майдані у Києві. Там стала волонтером Червоного хреста, надавала психологічну допомогу. Зараз, коли на Сході триває війна, жінка пішла добровольцем у Національну гвардію.
“Я – хмельницька вчителька із 20-річним стажем. З перших днів була на київському Майдані, працювала волонтером-психологом. Тонкощі цієї роботи мені уже відомі ”
У березні Лідія повернулася до роботи, адже уся відпустка, на яку вона могла претендувати, вичерпалася. Допрацювавши до закінчення навчального року, вчителька пішла у Національну гвардію. Наразі допомагає українським воїнам в Артемівську Донецької області.
“Я виконую роль психолога-реанімолога, який працює з пораненими бійцями після надання їм медичної допомоги, – пояснює педагог. – Три дні тому ми привезли дитячі малюнки з Києва. Вони швидко розійшлися. Дитячі малюнки та листи потрібні нашим бійцям. Здається дрібничка, але цей вияв дитячої любові і небайдужості підтримує солдатське серце, яке сьогодні перебуває у надзвичайно важких умовах.”
Гроза терористів і захисник Маріуполя
П'ять знищених ворожих танків типу Т-72 та Т-64 на особистому рахунку учасника АТО навідника-оператора танку Т-64Б сержанта Леоніда Суханського. При цьому, три з них він вразив під час підготовки до атаки противника на наші війська, а два - у танковій дуелі. А ще до заслуг воїна-танкіста можна віднести ліквідацію не менше двох РСЗВ "Град" та близько чотирьох гармат противника.
Останні три місяці 47-річний військовослужбовець 17-ї окремої танкової бригади перебуває на передовій сил антитерористичної операції під Маріуполем, захищаючи разом з іншими українськими воїнами стратегічно важливий об'єкт (Павопольську водяну дамбу і єдиний прохід терористів через неї до нас в цьому місці).
За позивний сержант Леонід Суханський собі обрав "Трищітка" через вміння точно наводити гармату на ціль та швидко готуватися до наступного пострілу. А ось протилежна сторона вже охрестила нашого воїна не інакше, як "чорна смерть".
Танк же Леонід з членами свого екіпажу назвали пафосно - "Непереможний". Адже, за три місяці захисту Маріуполя жодного разу ворог не влучив в броню. Проросійські бойовики панічно бояться кожного виходу цього непереможного екіпажу на рубіж відкриття вогню.
До речі, Леонід Олександрович - мешканець Дніпропетровщини і ще у травні добровільно прийшов до райвійськкомату і попросився саме у танкові війська, де він прослужив 2 роки під час строкової служби.
