«33 рік від Різдва Христового. Римська імперія. Іудея. Єрусалим. Преторія.
2011 рік. Україна. Київ. Хрещатик, 42-а. Печерський райсуд міста Києва»
Єпископ Кассіан Безобразов: «Христос і перше християнське покоління».
Частина I. Євангільська історія. 6. Суд у Пілата.
(Джерело: www.azbyka.ru) Вибірково.
«Ісус був доправлений Синедріоном на суд Пілата у звинуваченні в політичному злочині: підбурюванні народу, заклику не платити податки кесарю і поданні Себе гідністю Христа-Царя. З такою вичерпною точністю формулюється це обвинувачення у Лк. (23:2). В своїй політичній частині, звинувачення було невідповідним. Його завідома безпідставність випливає, хоча б, з відповіді Ісуса на надумане запитання про борги кесарю. Але політичне обвинувачення було необхідним, щоб отримати від Пілата затвердження вироку.
І Пілат, після декількох коливань, про які свідчать Євангелісти, послав Ісуса на смерть, як претендента на месіанське достоїнство, тобто як політичного злочинця. Це зрозуміло, по-перше, з напису на хресті, котра по своєму змісту, містила вину злочину. Між іншим, Пілат не міг не прийняти позицію першосвященників: безумовно, не Цар, а претендент на царську гідність. Важливо й те, що Пілат, роблячи спробу звільнити Ісуса, опинився перед альтернативою, кого звільнити – Ісуса чи Варавву. Праведну, Людину в ідеальному значенні цього слова, і злочинця: «був же Варавва розбійником»,…який разом з іншими бунтівниками, здійснили вбивство.
Але Пілату потрібно було зробити вибір між Ісусом і Вараввою. Епізод з Вараввою ще раз підтверджує, що Ісус був підданий суду Пілата і засуджений Пілатом до смерті по звинуваченню в політичному злочині. Такою є формально-юридична сторона питання.»
«Пілат більше злякався не першосвященників, а Ісуса, Котрий не відповідав на його запитання і рахувався з владою Пілата над Ним лишень постільки, постільки вона була дана йому з вище. Римляни були забобонними, в свідомості Пілата повинна була пробігти думка: а що, якщо Ісус, дійсно син Божий? Він зміцнився у своєму бажанні відпустити Його. Діло першосвященників здавалося програним. Пілат твердо стоїть на своєму. Тоді вони видають останній аргумент. «Якщо ти Його відпустиш, ти не друг кесарю: всякий роблячий себе Царем противник кесарю». Пілат поступається і піддає Ісуса розіп’яттю. Він це робить проти своїх переконань, але з особистих інтересів. Він повторно називає Ісуса їх царем. Заперечуючи йому, вони заявляють, що в них тільки один цар – кесар.
Суд Пілата супроводжувався знущанням римських воїнів над Ісусом…
Окремої теми заслуговує історія з самогубства Іуди, який зрадив Ісуса…
Пілат умив руки, демонструючи свою непричетність до смерті Ісуса сказав народу: не винен я в крові Праведника Цього. Дивіться ви.»
* * * * *
2011р. Україна. Київ. Хрещатик, 42-а. Печерський районний суд міста Києва. Політичне судилище над Юлією Тимошенко. Надумані економічні претензії по газових угодах. Приховане покарання за підбурювання народу, політичне обвинувачення за претендування на посаду Президента України. Протизаконні сфальшовані обвинувачення. Не визнання влади судді над собою, не встає перед ним, не відповідає на його запитання, не звертається до нього «Ваша честь!»
В сусідній судовій залі паралельний процес у кримінальному обвинуваченню Пукача, за організоване групове вбивство журналіста Гонгадзе. Кірєєв. Відсутність переконань, але особисті інтереси. Президент Янукович. Мордування Тимошенко в СІЗО, в автозаку, в камері тимчасового утримання, відмова у наданні медичної допомоги. Екс-президент Ющенко і його «свідчення»…
Хто тепер вмиє руки?..
P.S. Написання даної контрверсійної публікації супроводжувалася тривалими роздумами, сперечаннями і власними запереченнями. Це не є прямим порівнянням чи ототожненням. Усі історичні співпадіння є абсолютно випадковими, але реальними. Ці події об’єктивно розведені в часі та просторі. Мата публікації привернути увагу до історичної паралелі в політично вмотивованих судилищах. Задаймося елементарно простим питанням: чи змінилося щось за дві тисячі років в діях влади і суддів? Відповідь очевидна усім.
