Чи можливе заснування міста в місті? Так. Якщо, по-перше – звернутись до означення міста, по-друге – коли «старе» місто втрачає свої сенси, або не розвиває нових.
У спробі викласти ці дві тези є намагання експозиціонувати на проявлену дійсність постання феномену Бастіону на теренах Станіславова, чи то пак Івано-Франківська. Зі своїми площею, брамами, алеєю, провулками, вежами, крамничками і кав’ярнями Бастіон виокремився з існуючого міського середовища.
Отже. По-перше, «ми маємо відмовитись від простацької думки про те, що місто розвивається з села. Заснування, проголошення, будівництво чи надання йому міських прав – закладає зовсім инший закон функціонування певного простору, зовсім инший часовий режим. Акт заснування міста не бере до уваги населений пункт, який міг би існувати на цьому ж місці перед тим. Місто, яким би малим воно не було, постає саме як місто. Місто – це не окіл, не країна, що простирається довкола, це – пункт, пуанта, кода.., місто – це радше аномалія просторення околу, це дисонанс околу, синкопа… воно живе иншим, своїм життям у всіх сенсах, це певне «місце» - пункт на терені, це инша якість населеного пункту, зовсім инші функції, инша швидкість функціонування, инша плинність часу. У «місці» поставлення міста розлогість простору стиснута до точки»* . Оскільки зведення Бастіону відбулося на наших очах, наведена цитата найпевніше укладає цю швидкоплинну дійсність в теорію.
Чи може місто існувати без мешканців? Адже Бастіон за своєю площею не передбачає проживання людини. Якщо звернутись до історії, то перші «міста, які засновувались/закладались ще у мітологічному часо-просторі… і з’являлися у точках стику/конфлікту трьох космогонічних сфер – сфери небесної, земної та інфернальної».Міти і ритуали передували появі такого міста. Так на початку заснування Єрусалиму був створений міт про «Святе місто», «місто Бога», «місто світу». «Улокуванню Єрусалиму в просторах гебрайського універсаму передувало саме збирання просторів людиною як такою, що скупчує і збирає довкола себе речі як місця і тим творить простір. Цей період пройшли не тільки гебреї, а і все людство… Інструментом для його розвідування/зондування є інтуїціє пророцтва, дар відкривання речей та мова».
Але повертаючись до питання проживання людини, то «грецький Акрополь – верхнє місто з його храмами, та римський Капітолій – пагорб з його храмами, грецька агора – місце зібрання демосу, та римський форум – місце зібрання плебсу»дають позитивну відповідь. «Для римлянина місто існує тільки там, де чоловіки збираються для обговорення своїх прав, пошуків правосуддя і складання молитов богам… саме Форум завжди був місцем, де відбувалися і політична діяльність, і релігійне життя, і творився суд, саме він залишався цим центром до кінця імперії».
В теперішні часи, коли вся Земля стала урбанізованим містом, або за МаккЛюеном глобальним селом, сенс заснування нових за змістом міст виходить на новий виток історії. Місто, як унікальний і потужний інструмент цивілізації, яке є як причиною, так і джерелом цивілізаційного зростання, економічного, суспільного та культурного розвитку, повинно переосмислити свою роль і функцію в цих процесах.
Логіка побудови міст в інформаційних і віртуальних сучасних просторах уже зараз важко зафіксувати в фізичних рамках. Вже сьогодні границі міста розмиваються, губляться в фізичних теренах навколишніх сіл і зовсім незримо проходять в особливому змістовному віртуальному просторі. «Місто сьогодні ближче до Небесного Єрусалиму, до уявної дійсності, ніж до портрету того, що ми називаємо містом. Урбанізовані території це не те місто, картинка якого взята з середньовіччя. Це не те, що позначено на карті… Локалізація ніби просторова, але тільки час від часу. Вона починає бути селективною» В. Глазичев, архітектор. Згадуючи слова академіка С.Капіци про те, що технічні засоби дозволять людині жити ізольовано, промовлені в 60-ті роки, здається стають реальністю і для міст в традиційному смислі слова це може означати кінець однієї історії і початком іншої.
Така постановка питання перед Бастіоном як містом-мостом, де, як колись, місто було місцем зустрічі всього з усім (людей,товарів, капіталу, грошей), змішуванням всього і всіх ( ідей, інформації) виведе його на рівень комунікативної площадки реальних і віртуальних світів, для яких буде важливим лише четверта координата часо-простору: місце зустрічі – Бастіон, час зустрічі – Х.
Щодо другої тези про «старе» місто, яке втрачатиме свої сенси, то тільки усвідомлення Франківським Станіславовом феномену Бастіону дасть йому шанс увійти в майбутнє з новими смислами. І як «місто» потребує ресурсів, праці села/«терену», а «терени» нових засобів освоєння природи, наукових розробок і освіти, так Бастіон потребуватиме людських ресурсів, в обмін пропонуючи ФранківськомуСтаниславові нові смислообрази.
Далі буде
- «Феномен міста», Тарас Возняк.
Еріка Вітер, Львів,24.06.2013
