Писанкарі намагаються дотримуватися споконвічного правила: коли розписуєш писанку, мусиш мати чисті руки, чисту сорочку і чисті помисли.
Інакше навіть не берися до роботи, бо вся праця зійде на пси. Твоє розмальоване яйце залишиться просто розмальованим яйцем. І ніколи писанкою не стане. І нічиє серце не розвеселить…
Таку настанову дає відома народна майстриня, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України Мар’яна Ковбаснюк-Джумачук з Ковалівки.
Оповідає, що від дитинства мріяла навчитися писати писанки, спостерігаючи, як це робить її бабуся Варвара Лесюк. А бабуся навчилася цій художній науці від свекрухи. Свекруха – від своїх родичів. І так зародження того писанкарського священнодіяння губиться десь у дрімучих епохах становлення родів. Найважливіше, що воно не переривається. Тому не губиться код. Значення символів не змінюються. Для прикладу, прадавній знак сварга як означав рух сонця і все, що з цим рухом пов’язано, так і означає. Причому, що дивує, – однаково в усіх народів. (І як тут не вірити в біблійну історію про одного для всіх предка?).
Але повернемося до реальності – до писанок бабусі нашої майстрині Мар’яни. Який підготовчий процес? Перед тим, як курка готова була знестися, жінка її гніздо вмощувала сіном, аби яйце збереглося чистим. Тоді з радісною душею бралася за розписування. Відтак писанку бажано було окропити свяченою водою. У такому разі її вміст не псувався, а природним шляхом собі висихав.
Пані Мар’яна береже, як дорогоцінний скарб, бабусині писанки. Деякі з них, як і Мар’янині, експонуються у Коломиї в Музеї писанкового розпису. Ковалівська писанкарка мала персональну виставку у Коломиї, її роботи експонувалися у Чернівцях, Києво-Печерській Лаврі, у музеї під відкритим небом під Києвом, а також у Таллінні. У цій давній естонській столиці проживає чимала українська греко-католицька громада, яка має свій храм. У підвальних приміщеннях цього храму розташувався музей. Серед багатьох цінних експонатів музею поважне місце займають писанки пані Мар’яни.
Вище було відзначено родову безперервність писанкарського мистецтва нашої майстрині. Так воно й триває. Активно до розпису писанок прилучилася й донька Марічка, учениця Коломийської гімназії. Дівчинка неодноразово займала призові місця на конкурсах писанкарів. Мама Мар’яна впевнена, що хист до писанкарства буде гідно переданий усім наступним поколінням Ковбаснюків-Джумачуків.
Поставте каверзне запитання: а чому Музей писанки збудовано саме в Коломиї? Заледве, чи хтось дасть правильну відповідь. Даємо пояснення. У Коломийському музеї Гуцульщини й Покуття наукові працівники Любомир Кречковський і Марія Боледзюк винайшли унікальний метод консервації сирого яйця.
Місцем, де акумулюються писанки з усіх континентів світу, є Музей писанкового розпису. І про це знають наші краяни. А от поставте першому-ліпшому краянину каверзне запитання: а чому Музей писанки збудовано саме в Коломиї? Заледве, чи хтось дасть правильну відповідь. Даємо пояснення. У Коломийському музеї Гуцульщини й Покуття наукові працівники Любомир Кречковський і Марія Боледзюк винайшли унікальний метод консервації сирого яйця. Розмальовану писанку розрізають на дві половинки. Вміст виймають і зсередини яйце обклеюють рваними клаптиками паперу. Тоді дві половинки з’єднують. Така ось нехитра, але унікальна технологія.
Науковий співробітник Музею писанки Ірина Блонська щопонеділка веде в музеї майстер-класи розписування писанок для дітей. Нема відбою від охочих. Каже: писанка наче несе в собі якусь магію. Геть усім охота самому спробувати.
Майстриня навчилася писанкарських премудростей від своєї сестри Оксани Григорчак. Зізнається, що з замилуванням спостерігала, як у руках сестри звичайне куряче яйце стає маленьким сакральним раритетом. Нині Ірина сама творить подібне і навчає цьому дітей. Музей довірив жінці робити копії писанок з музейного фонду для відправлення на різноманітні виставки в Україні та за її межі.
– Крім традиційної воскової техніки виготовлення писанок я розписую їх технікою травлення, – пояснює Ірина Блонська. – А орнаменти використовую традиційні: «сорок клинців», орнаменти з зіркою, з кониками, або оленями (пов’язані з сонцем), баранячі ріжки, «берегинька», «дерево життя», з елементами по-різному модифікованої свастики, заштриховані трикутники, що означають зоране поле та багато інших значень і символів.
Малочисельну, але знакову когорту покутських писанкарів «обрамлює» Олег Кіращук, активний майданівець і учасник АТО. Молодого чоловіка ми застали в приміщенні благодійної організації «Карітас». Справа в тому, що при «Карітасі» діє таке собі товариство різнозацікавлених і різновікових активних коломиян під дещо таємничою назвою «Університет третього віку». Олега запросили дати цим людям декілька уроків писанкарської художньої творчості.
Олег Кіращук почав писати писанки ще в дитинстві. Навчали цьому хлопця бабуся й мама. Професійна художня освіта не дала знань, необхідних для розписування писанок. Тому Олег відвідував різні села, де мешкали знані в тій місцевості старенькі писанкарки. Там він зібрав найкращі взірці писанок. Варто зазначити, що сучасні писанкарі рідко створюють автентичні композиції, вони більше заклопотані збереженням і відтворенням старовини. Воно, без сумніву, схвально. Щодо Олега, то він зумів на традиційній основі виробити власний почерк, наважившись вносити нові елементи в традиційну символіку. Не так давно Олег Кіращук мав у Коломиї персональну виставку, на якій представив понад сорок унікальних авторських композицій на курячих, гусячих та страусових яйцях.
Іван ДЖИНДЖУРА, ДК
