Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це психічний розлад, який виникає внаслідок переживання однієї чи кількох подій, які ушкоджують психіку.
Як діяти військовим з ПТСР, яким доводиться повертатися у місця, де вони пережили травмуючі події, журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології ІФНМУ, доктор медичних наук Михайло Пустовойт.
Зі слів фахівця, проблема полягає в тому, що все українське суспільство сьогодні травмоване.
"Ми значною мірою адаптувалися до травми війни та стресу і можемо вже не відчувати тієї гостроти. Я сам мав досвід закордонного відрядження.
Одного разу я виїхав на наукову конференцію та стажування і впродовж тижня прожив без тривог і інформаційного контенту, пов’язаного з війною.
Час пройшов непомітно, але, коли я повернувся, відчув інформаційний травматичний потік, якого не було тиждень. Моя психіка трохи відвикла від цього, і я усвідомив, що знову потрапляю в дуже болісне інформаційне середовище. Це, звісно, минуло за два-три дні, і я знову звик до реальності.
Таким чином, я вважаю, що абсолютно всі зараз травмовані, і ідентифікувати ПТСР у військових стає надзвичайно складно, адже всі переживають цю травму на різних рівнях. Це одна сторона питання".
Друга сторона, додає Михайло Пустовойт, полягає в тому, що тільки певні військові експерти або військово-лікарська комісія (ВЛК) мають повноваження оцінювати та діагностувати ПТСР.
"Проте, ясності з цього питання немає, оскільки до початку війни ніхто не цікавився цією темою. Відсутність досвіду та знань щодо діагностики ПТСР у військових лікарів призводить до нерозуміння справжніх потреб військових, які переживають травматичні події.
На додаток, коли я жив і працював в Одесі, у мене виникла ідея написати докторську дисертацію на тему психічної травми, зокрема посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
Я планував зосередитися на пацієнтах, які пережили ДТП або інші катастрофічні ситуації та змогли вижити. В Одесі також були моряки, яких сомалійські пірати брали в полон, або ті, хто потрапляв у шторм.
Тоді існувала проблемна комісія, яка визначала актуальність теми, і у 2005 році мені сказали, що це питання для України абсолютно неактуальне.
Таким чином, лікарі не мали досвіду в діагностиці бойової травми та в розумінні, як працювати з цією проблемою.
Як тільки почалася війна, попит на знання про ПТСР різко зріс. Працівники психіатричної лікарні почали просити прочитати лекцію або надати матеріали про ПТСР і його діагностику".
Проте, зазначає спеціаліст, діагностика цього розладу є проблематичною, адже вона часто спирається на суб’єктивні переживання пацієнтів, які можуть варіюватися залежно від індивідуальних обставин і контексту пережитого травматичного досвіду.
"Окрім того, ці переживання не можна виміряти якимось приладом. Оцінка їх інтенсивності та патологічності також є суб'єктивним судженням фахівця, об'єктивність якого зростає зі збільшенням досвіду роботи з травмованими людьми.
Кожен лікар приносить у свою практику не лише знання, а й власні переживання, спостереження та емоційний інтелект, що є критично важливим для правильного розуміння і підтримки пацієнтів, які пережили жахливі травми.
Також, існує велика настороженість, що військові, можуть використовувати знання про ПТСР для симуляції".
Часто думки лікарів щодо діагностики посттравматичного стресового розладу (ПТСР) розходяться, що ускладнює постановку цього діагнозу.
"Я зазвичай ставлю його під час консультацій, на які мене запрошують. У деяких випадках лікарі посилаються на мої висновки, щоб обґрунтувати перед військовою частиною необхідність звільнення пацієнта або тривалої реабілітації.
Важливо розуміти, що людина, яка перебуває в стресовій ситуації, має психіку, що залишається згуртованою та готовою відбити атаку. Доки існує небезпека, немає часу для переживання болісних емоцій. Це можна порівняти з дисоціативною анестезією — захисним механізмом.
Наприклад, спортсмени, особливо борці, можуть ламати ребра під час поєдинків, не відчуваючи цього болю до закінчення бою. Відчуття приходять лише після поєдинку, адже на фоні стресу діє анестезія.
Нещодавно я консультував бійця, який разом зі своєю групою перебував у підвальному приміщенні, коли туди прилетів снаряд. Всі його побратими загинули, і він провів добу наодинці з їхніми тілами, перш ніж його врятували.
Після цього у нього розвинувся шок від усвідомлення, що він вижив. Надалі у нього з'явилися класичні симптоми ПТСР, зокрема, він навіть втратив мову.
Хочу підкреслити, що поки триває війна, психіка залишається згуртованою. Але як тільки вона закінчиться, може розпочатися спалах посттравматичного стресового розладу.
Тоді психіка усвідомить, що можна розслабитися, і в цей момент відкриються всі емоційні поранення, які наразі залишаються прихованими.
Це стане справжнім випробуванням, адже виникне можливість знову зітхнути, але разом з тим — впустити в себе весь накопичений біль та переживання".
Більше читайте у матеріалі: «Нормальна реакція людської душі на надмірне потрясіння», — психіатр Михайло Пустовойт про симптоми та лікування ПТСР.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
