ПЕРЕТВОРЕННЯ «СОВКА»

Іноді дивуєшся: як все ж таки мало треба для зрушення внутрішньої рівноваги. Достатньо, скажімо, миючому засобу змінити назву з «Калгоніту» на «Фініш», як негайно виникає відчуття повзучого апокаліпсису. І на тлі цього відчуття вже не так принципово, як саме називається той товстий жадібний пацан, який продався за діжку варення – Плохіш (у версії Аркадія Гайдара), Біллі Бантер (у версії Френка Річардса) чи незнищенний політичний дебіл Ікс (у версії сучукрполітики). Головне те, що пересічна біомаса ще не встигла добігти до своїх ранкових корит, а він, сердешний, вже відригує чимось солодким і дивиться в телекамеру вільними від совісті очима.

 

Цей Плохіш-Бантер-Ікс і є справжнім героєм епохи, достойним увічнення. На відміну від тих «старих інтелігентських родин», що їх без особливого успіху намагалися описати письменники з когорти «сучукрлітераторів». Зрештою, ті нікчемні «інтелігенти» (романні і реальні) вже так всім набридли. Вони так вперто чинили опір всьому, що не лізло до шухлядки старого креденса, що врешті-решт самі залишились припнутими до тої шухлядки. «За базар атвєчаєш?» - питає нова епоха. «Щ-щ-що, п-п-перепрошую?» - мурмоче «інтелігенція» і злякано відводить нетверезі оченята. Відводить і бачить лівіше від серця не світлу національно-свідому альтернативу, а лише клапті передвиборного постера зі шматком чи то тигрячого хвоста чи то пальця.

 

А тим часом справжній герой епохи крокує центральним проспектом у таке майбутнє, яке йому зрозуміле. Себто в те майбутнє, де діжка з варенням невпинно зростає у розмірі, випереджаючи процеси інфляції. В тому майбутньому горітимуть старі креденси зі всім своїм начинням, а біля вогнищ весело грітимуться свіжі (молоді) грудки і калюжки біомаси. Вже тепер ми бачимо знаки цього майбутнього. Вони накреслені на юних і безхмарно тупих обличчях, масово вироблених травмованою вітчизняною освітою. Вони прозирають крізь цукрові посмішки персонажів кулінарно-памперсної реклами. Вони виникають на мережевих форумах, де анонімні невдахи захлинаються диванно-кухонною ненавистю: «Убєйтєсь ап стєнку, ссукі! Убєйтєсь, убєйтесь, убєйтєсь!»

 

В тому майбутньому будуть співіснувати три українські світи. В першому житимуть олігархи, народні депутати, їхні наложниці і гламурні падонки. В другому не менш зручно і дружно влаштуються бандити і працівники правоохоронних органів. А решту біомаси плохіші запхають до третього світу і лякатимуть ті рештки епідеміями, дефолтами, інопланетянами і пророцтвами Павла Глоби.

 

Зрештою, біомаса любить, коли її лякають. Це у біомаси одна з найулюбленіших розваг. Друга за рейтингом після свідомої несплати за комунальні послуги. Пересічний мешканець третього українського світу кожного ранку, як відомо, просинається з двома (як мінімум) солодкими невизначеностями: 1) Відключать мені сьогодні за несплату воду чи не відключать? 2) Впав уночі на сусідську хату астероїд чи не впав? В результаті того пересічного мешканця чекає принаймні одна радість (вода в крані є) і одне горе (астероїд все ще злочинно блукає десь між Юпітером і Марсом). Тому цього пересічного мешканця зовсім не шкода. Він вартий своєї долі. І якщо Плохіш-Бантер-Ікс зневажає цього мешканця і вважає його конченим лохом, то в цьому є певний сенс. Адже в тої піраміди, на вершині якої гордо стоїть Плохіш-герой, має бути широка тверда негеройська основа. І вона таки є. І жодна мікроба «е-колі» її не знищить.

 

Можливо хтось і радіє з того, що в Україні класичний «совок» поступово і впевнено перетворюється на модерний «євросовок». Зрештою, це ж, як не як, єдиний реальний процес «модернізації», який відбувається навколо тутешніх транзитних газопроводів. Ще трошки і хронічний неплатник за комунальні послуги остаточно відчує себе невід’ємною ланкою великої європейської культури. Можливо він навіть навчиться раз на місяць міняти труси і шкарпетки. Я особисто не виключаю такого тріумфу цивілізації. Але сплачувати за спожиту воду він не навчиться ніколи. Бо вода в нас – не товар, а втілена у дзюркотливий процес соціальна перемога. Та, яку здобули ще прадіди «євросовків» під червоними ленінськими прапорами. І якщо нові герої з цим погодяться, вони щасливо правитимуть щасливою Україною. До кінця своїх днів. Або до остаточного закінчення варення у діжці.


19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1864
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

904
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1148
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1587
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2783 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3877

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1065

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

584

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

417

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1121
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5727
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5277
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10677 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1346
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7607
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1038
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1163
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15908
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

478
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1474
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1927
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1807