Щасливо закінчилася історія про волинського Хатико.
Місяць тому НТН розповів про собаку, котрий облюбував зупинку поблизу Луцька, й упродовж року виглядав на ній свого господаря. Цей сюжет побачили в Івано-Франківській області власники пса, і приїхали по нього. Про сентиментальні проводи чотирилапого мандрівника, який опинився за 400 кілометрів від господарів.
Хтось називав його Мопсиком, хтось - Барсиком, інші - Пушком. Утім, справжнього імені цього симпатяги за рік поневіряння волинським селом Маяками не промовив ніхто. Песика годували, забирали на нічліг, та він уперто прибігав на зупинку й виглядав своїх. І, як виявилося, не даремно.
Тетяна Плюшко, мешканка с. Маяків:
- Зайшов до мене молодий чоловік додому пізно ввечері, о 10-ій приблизно годині вечора. Ну, й було в мене хвилювання. Він одразу поклав мені фотографію на стіл, і сказав: "Я з приводу собачки, песика того, що показували по телевізору".
Гостем був мешканець Івано-Франківщини. Назвався Степаном, і повідомив, що є власником пса. Бобик, а саме так його називали, мешкав у гірському селі, і був єдиною розрадою Степанового дідуся. Коли той помер, собака кілька тижнів не знаходив собі місця, а потім наче крізь землю провалився.
Степан Голембйовський, власник собаки:
- Коли дідусь помер, казала сусідка, що бачила, що він цілий місяць ходив однією стежкою до дідуся на цвинтар. Після місяця пропав. Це вже років 5 уже. Батько по телевізорі побачив, передзвонив мені, впізнав його. Сказав область, село, в якому знаходиться.
Аби люди в Маяках, котрі прихистили Бобика, віддали його, парубок привіз із дому доказ. Світлину, де він у товаристві песика. На ній - та сама біла смужка над очима і зламане ліве вухо. Селяни шоковані: такої сюжетного закінчення не чекав ніхто.
Алла Гресь, мешканка с. Маяків:
- Ми раді, що закінчилася щасливо ця історія, і наш улюблений пес повертається до своїх справжніх господарів - не тих, що його викинули, а тих, хто його любить і чекає. І ми йому бажаємо щасливої дороги, щоб він ніколи не загубився.
Як пес опинився за 400 кілометрів від домівки - для його доглядальників досі загадка. Не може цього пояснити і власник собаки. А ось подякувати за турботу людям волинський Хатико таки зумів. Перед тим, як опинитися в салоні авта, він облизав руки чи не кожному, а потім упродовж 10 хвилин чемно фотографувався на пам'ять. Додому, на Івано-Франківщину, чотирилапого мандрівника вийшло проводжати півсела.
