Буває так, що якась розмова глибоко западає до пам’яті. Таких розмов трапляється небагато. За моїм досвідом – шість-сім за рік. Цього разу тлом для розмови став ранок в Карпатах. Світлий такий і бадьорий ранок. З біло-сріблястим сонцем над Татаровим. Ранок щойно вилупився з нічного зоряного яйця. Більшість учасників фестивалю «Карпатська Мантикора» ще відсипалася після напруженого екскурсійного дня. А ми з добродієм Ш. усамітнилися на терасі з пляшкою світлого пива. Сталося так, що цього року Ш. раз за разом виникав на моїх життєвих шляхах. Востаннє ми з ним пили вино. Терпке холодне вино Абхазії. Це було у травні. На нічній Набережній Діоскурів у Сухумі. Вино лоскотало сурло під лагідний плеск морських хвиль і далеке танго, що пролізло крізь шереги олеандрів від прибережного ресторану.
Тепер, у липні, ми пили крижане пиво, а навколо підносились порослі деревами темно-зелені карпатські верховини. Розмова оберталася навколо мольфарів. Напередодні я прочитав відзначений літературними преміями роман московської письменниці Марії Галіної «Малая Глуша». В романі мольфар (там він «мальфар», через «а») допомагав сибірському шаману подолати приблудного північноамериканського демона вендіго. Примовками виштовхував того вендіго до вирію. Після доброго ковтка я пробував щось розповідати Ш. про ритуальну ритміку магічних мольфарських примовок. Він прихильно вислуховував мої розмишлізми і, у свою чергу, розповідав про замолоти мордовських і чуваських чаклунів. Серед іншого згадали покійного Нечая.
«Чаклунів саме так і вбивають, - сказав Ш. – Готують «торпеду», посилають її до чаклуна і чекають. Якщо торпеда спрацює, добре. Не спрацює, готують наступну».
«Той божевільний – «торпеда»?»
«Скоріше за все, ніякий він не божевільний. Є такі прості і вперті люди, які намагаються перекодувати на рівень свого мислення складні містичні речі. Такі «самодєлкіни» від метафізики. З релігійних і ритуальних формул вони роблять свої, простацькі…»
«Профанічні», - підказав я.
«Звісно, профанічні, - погодився Ш. – Таку «торпеду» навіть зомбувати не треба. Достатньо трьох-чотирьох настановних розмов, підлаштованих спеціально під його світогляд. А далі уява «торпеди» все сама зробить. «Торпеда» мислить світ у чорно-білому вигляді. Є добро і є зло. Зло треба знищити. Отже, треба створити «мішень» і сконцентрувати на ній образ зла. З вашого Нечая було легко зробити «мішень». Людиною він був публічною, відверто практикував магічні ритуали».
Ми ще ковтнули крижаного пива. Сонце піднялося вище і його промені висвітлили гірські схили.
«Благодать! Карпати ваші – гори містичні», - каже Ш. і я мовчки з ним погоджуюся. При сході Батька Ра не варто вимовляти багато слів. Хіба що ті слова, що їх колись казав Заратустра.
Котрий, кажуть, також був практикуючим магом.
