Станиславів на зламі ХІХ і ХХ ст. жив подвійним життям. З одного боку, в місті всіляко пропагували цнотливість і моральну чистоту. В особливо побожних родинах під час посту навіть завішували дзеркала, щоб члени сім'ї думали не про власну зовнішність, а про душу. З іншого боку, в певних районах Станиславова процвітала секс-індустрія й пов'язані з нею злочини.
Газета "Гасло" в 1874 р. писала про купання в непристойному вигляді, які були поширені в Пасічній, Княгинині й самому Станиславові. "Пристойність, здається, є річчю незнаною в сусідній Пасічній і Княгинині та навіть у певної частини мешканців нашого Станиславова, – зазначає газета. – Коло мосту обабіч стрілецького саду, де щодня прогулюється чимало дам, багато людей виходять з купелі або стрибають у воду в костюмах Адама і Єви й навіть не прикриваються фіговими листками, лякаючи своїм виглядом перехожих".
В березні 1899 р. скандал з еротичним підтекстом спалахнув у реальній школі (тепер стоматологічний факультет медуніверситету). Кілька учнів запрагнули видавничої слави й почали видавати власну міні-газету. Тексти в ній були написані з граматичними й стилістичними помилками, але найгіршим було не це. Деякі матеріали носили відверто еротичний характер. Як з обуренням зазначала газета "Кур’єр станиславівський", цей любительський часопис нагадував вульгарне гумористично-порнографічне видання. Нелегальних видавців з ганьбою вигнали зі школи, а пізніше вони постали перед судом присяжних. Однак судді звільнили школярів від покарання, вирішивши, що найкраще їх покарають власні батьки.
Реальна школа.
З публікацій преси дізнаємося також про життя міської “вулиці червоних ліхтарів” – Зосиної Волі (тепер вул. Коновальця). Ось який випадок трапився тут у листопаді 1909 р.
“Цікавого суб’єкта вдалося заарештувати міській поліції – такого собі Адольфа Сефірмана, – повідомляла тодішня преса. – 7 листопада пополудні він прибув до борделю Давида Шраґера по вул. Зосина Воля, 113 і запропонував повії Пауліні Валадзі втекти з ним. Він розплатився з нею банкнотою в 10 німецьких марок. На банкноті були плями, схожі на кров. Шраґер побачив цю купюру й доніс про все поліції, підозрюючи, що справа нечиста. Під час допиту затриманий давав дуже суперечливі показання, при ньому було знайдено велику суму грошей. Ще одна знахідка вразила поліцейських – двадцять п’ять відрізаних жіночих кіс…”.
Повія. Фото, поч. ХХ ст.
В тому ж році на цій вулиці стався скандал у публічному домі. Водій фіакру Мендель Гальперн привіз під ранок гостя до “салону” Троппа на Зосиній Волі. Йому набридло чекати під борделем, і він виважив двері, хоча йому активно протидіяли двоє офіцерів з другого полку драгунів, які перебували всередині будинку. Один з офіцерів виштовхав нахабного візника за двері. Той пригрозив, що донесе до військової комендатури, після чого офіцер у якості відшкодування за образу запропонував йому 5 корон. Але Гальперн вирішив використати ситуацію по максимуму й зажадав аж 100 корон. Офіцер не погодився, і роздратований візник поїхав геть. Пізніше у товаристві своїх колег він напав на тих двох офіцерів, коли вони виходили з кав’ярні “Едісон”. Один з офіцерів, обороняючись, сильно поранив Гальперна шаблею у руку.
Це одна пригода на Зосиній Волі в серпні 1911 р. завершилася кривавою сутичкою. Як повідомляла преса, “минулої неділі під ранок, поблизу від цегельні Ульмана на вул. Зосина Воля четверо п’яних чоловіків волокли за собою напівголу жінку, яка опиралася. На її крики прибіг поліцейський, але один з п’яних був військовим. Він витяг шаблю й сильно поранив поліцейського в руку. Залитий кров’ю поліціянт Штерлінський звернувся по допомогу до казарм, що знаходились неподалік. Але патруль прибув запізно, бо нападники вже втекли”.
А от у жовтні 1913 р. в Станиславові впіймали справжнього сексуального маніяка. Про нього повідомила газета "Кур’єр станиславівський" від 19 жовтня 1913 р. Довший час біля жіночих шкіл Станиславова близько восьмої години ранку помічали чоловіка років тридцяти. Він виявляв нездорові знаки уваги до дівчаток, які йшли до школи. Одних цілував, інших обіймав, щипав і вчиняв інші неприпустимі дії. Перелякані дівчатка з плачем утікали від маніяка, який з’являвся в тій же самій порі, але на різних вулицях. Коли нападник чіплявся до дівчат у самому центрі міста, на вулиці Сапєжинській, перехожі затримали його до приходу поліції. Як з’ясували стражі порядку, маніяка звали Альбін Заґурський, він раніше працював у котельні на колії й мешкав у селі Княгинин. Справу було передано до суду, а місцеві батьки ще довго боялися відпускати куди-небудь своїх доньок без нагляду.
