Вулиця Зосина Воля (нині вул. Коновальця) в Станиславові мала репутацію не лише «кварталу червоних ліхтарів», а й небезпечного району міста, де процвітала злочинність і вештались різноманітні підозрілі особи.
Проте в листопаді 1909 р. міську поліцію очолив Броніслав Лукомський, який раніше працював у Львові. Він став справжньою грозою Зосиної Волі.
За його каденції на цій вулиці значно поменшало «голоти обох статей, яка там розвелася і була причиною постійних бійок, скандалів і неспокою».
Зрозуміло, що благопристойні мешканці Зосиної Волі гаряче підтримували діяльність Лукомського. В квітні 1910 р. вони організували збори власників нерухомості, на яких вимагали в міської влади не допустити повторного відкриття домів розпусти, закритих очільником міської поліції.
На жаль, повністю викорінити непристойні розваги на вул. Зосина Воля так і не вдалося, а Лукомський згодом почав викликати все більше невдоволення у мешканців міста.
Вони визнавали його заслуги в переслідуванні й затриманні злочинців і торговців живим товаром, але вважали, що голові міської поліції бракує організаторського таланту й уміння підтримувати дисципліну серед своїх підлеглих.
А все тому, що станиславівські поліцейські часом необґрунтовано застосовували силу до затриманих, і це викликало велике обурення у містян.
Сам же Лукомський запевняв, що його роботі перешкоджають різні інтриги й активно рекламував свою діяльність у крайовій пресі, чим дуже нагадував багатьох сучасних міських посадовців.
Газета «Кур’єр станиславівський» від 10 квітня 1910 р.
Підготувала Олена БУЧИК, ЗК
