Коли оцінюєш ситуацію, яка склалася в Україні і на Донбасі зокрема, на думку спадає історична аналогія з Брестським миром. Це той непростий мир, який у 18 році минулого століття заключив В.Ленін із німцями.
Пригадуєте. Слабка більшовицька Росія, фронту з німцями вже фактично нема. Війська Кайзера рухаються на Петербург. Голова більшовицького уряду відмовляється від претензій на величезній території колишньої імперії, щоб потім сказати "краще поганий мир – ніж хороша війна".
Думаю, більшість знає цю історію, яка згодом закінчилась утворенням нової імперії СРСР.
Щось схоже я бачу і зараз у діях нашої влади. За будь-яких обставин потрібен мир, щоб зализати рани від режиму Януковича.
Самі ж бачите, поступово керованість і обороноздатність країни відновлюються.
Що ж до Донбасу, то я, особисто, і сантиметра не віддав би ворогу.
Одначе, крім економічних побачив ще й серйозну ідеологічну вигоду від тимчасової втрати Донбасу. Ситуації такого собі тимчасового "Донецького миру".
До відокремлення Криму баланс "українського проекту" і совкового минулого, як правило, заледве доходив до 50-ти відсотків. А тепер, без Криму, українці вже отримали стійких 53-54 відсотка – тобто контрольний пакет. Без 7 мільйонів населення Донбасу чужий для нас проект того світу втратить вже навіть блокуючі можливості.
Вже тоді стане можливим спокійно побудувати саме українську Державу, звичайно ж, одночасно справедливу для всіх.
Словом, виграє український - європейський проект… Прекрасна країна, до якої може й без війни, згодом, на наших умовах приєднаються не тільки захоплені українські території.
Але це вже інша історія. Ми її, я певен, ще всі побачимо на власні очі.
Отож.
