18-річна студентка, кандидат у майстри спорту Юлія Оробець за один день встановила чотири силові рекорди України серед дівчат. Досягнення юнки зафіксували під час Чемпіонату України з паверліфтингу серед студентів вишів, що відбувся днями в Коломиї, на Івано-Франківщині.
Сильна, красива, розумна і впевнена у собі спортсменка дуже проста, щира та відкрита у спілкуванні.
— Юлю, встановити чотири рекорди за день — це щось неймовірне, як вам це вдалося?
— Щоденні тренування, сила волі, мудрі настанови тренерів, бажання перемогти — і є рекорди (Сміється. — Авт.). Під час Чемпіонату України серед студентів у присіданні я підняла 172,5 кілограма, у жимі лежачи — 98 кілограм та становій тязі — 160,5 кілограма. А ще я тричі побила свій власний рекорд. Так у кожній вправі є три спроби. У становій тязі усі три спроби були рекордними. А в сумі я підняла 431 кілограм. Це й зарахували як четвертий рекод.
— Ви виросли у спортивній родині, ваші батьки знані спортсмени, тренери і судді Інна та Василь Оробці, коли ж ви почали займатися паверліфтингом?
— Не так давно, три роки тому. Перед паверліфтингом я займалася бігом та метанням ядра. Хоча в залі з батьками була ледь не з перших років життя. Згодом батьки і почали мене тренувати, але для мене жодних поблажок. Удома — вони ніжні й люблячі батько й матуся, а залі — суворі та вимогливі тренери. І карають мене так, як і інших спортсменів, і накричати можуть. Хоча вдома у нас багато розмов про спорт. Ми обговорюємо мої помилки, думаємо, як покращити результати.
— Скільки ж треба тренуватися, аби досягти таких висот?
— Три-чотири рази на тиждень по дві-три години. Перед змаганнями, звісно, більше. А щодо результатів, то всі мої перемоги попереду (сміється). Наразі я посіла друге місце на Чемпіонаті світу серед дівчат, маю «срібло» на європейських змаганнях та 5 разів ставала призеркою всеукраїнських змагань
— Як відновлюєте сили?
— Відпочиваю вдома. А в залі протягом двох-трьох тижнів маю менші фізичні навантаження. Інколи важко відновити сили, а інколи вже наступного дня приходжу в зал — і куди й поділася втома. Окрмі того, я ще й навчаюся, маю інші навантаження (Сміється. — Авт.). Я — студентка Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Облік і аудит», буду економістом.
— Жінки-паверліфтерки мають чималеньку вагу, чи не хотілося вам стати тендітною стрункою?
— Я, перш за все, спортсменка, і прагну до спортивних досягнень і перемог, не маю жодних комплексів щодо своєї фігури. Головне жити в гармонії із собою, оточуючими та світом. І бути щасливою.
— Для пань-силачок потрібне спеціальне спортивне харчування, чи ви також по-особливому харчуєтеся?
— Я нічим таким не користуюся, головне щоденні тренування, слухати настанови тренера, виконувати режим дня, спати не менше 8 годин, ні в якому разі не вживати алкоголю, не палити, і матимете спортивний успіх. Хоча удома люблю смачненько поїсти. Моя мама готує неймовірний борщ, вареники та пельмені. Цим може вся родина із задоволенням поласувати.
— Чи є в рекордсменки хобі?
— Люблю складати пазли, це відволікає, і водночас треба думати. Окрім цього, із батьками та братом їжджу до бабусі в село, допомагаю їй, відпочиваю на природі, їжджу літом на море, ходжу на дискотеки, але не забуваю про режим дня та спорт (Сміється. — Авт.).
