Чергове підтвердження посилення правої ідеї прийшло з Чехії. У першому турі перших прямих президентських виборів у цій центральноєвропейській країні фаворит ЗМІ та євробюрократії єврей Ян Фішер гучно програв прямому нащадку імперських князів Шварценбергів – Карелу Іоганну. Можливо у другому турі виборів етнічний чех Земан переможе етнічного німця Шварценберга, проте факт лишиться фактом. Чехи повернулися обличчям до старої традиції Європи, де аристократія була охоронцем європейських цінностей.
В тому плані Україна також почала розвертатися в бік традиційних цінностей. Воно й зрозуміло: не можна безкінечно грабувати націю і сподіватися, що вона – наче стадо вівців – буде вдячно бекати назустріч злодіям. Я не буду зупинятися на цьому, щоби не повторювати все те, що й так відомо кожному мешканцю України, який не лінується аналізувати поточну інформаційну жуйку, вибираючи з неї зерна правди.
Цікавіше те, що до тих цінностей, які дехто називає «патріархальними», «старосвітськими» та «архаїчними» долучаються ті групи молоді, котрі раніше важко було уявити прибічниками правої ідеї – офісні працівники, менеджери середньої ланки, інтернет-фрілансери тощо. ВНУТРІШНІЙ процес традиціоналізації (духовного пробудження) України прихований від спостережників. Ми бачимо лише ЗОВНІШНЮ його складову – політичну – яка проявляється в електоральній та акційній підтримці ВО «Свобода».
Чому саме «Свобода»?
Є кілька чинників, що працюють на ототожнення перспективного ПОЛІТИЧНОГО НОСІЯ ТРАДИЦІЇ з партією Олега Тягнибока:
1) Лише «Свобода» виступає як партія-оборонець українського всесвіту, що розуміємо як етнічний всесвіт, «космос українського духу,української крові та українського грунту». Всі інші політичні сили – так звані «націонал-ліберальні» або ж «національно-демократичні» свого часу (ще, можливо у діаспорі і в радянських тюрмах) погодилися на західну концепцію «політичної нації», у якій з’єднюючою силою виступає не кровна спорідненість, а політичний (громадянський, культурний) вибір кожного індивіда. В Україні принцип «політичної нації» не діє, тому що українська традиція опирається не на прагматичний розрахунок, а на ТРАГЕДІЮ – на історично означену силу невідомщеної крові українців, пролитої у прабатьківську землю.
2) Лише ВО «Свобода» організована за пластовими (орденськими) принципами, які ведуть свою традицію від найуспішнішого політичного проекту українців – ОУН. Решта політичних сил (навіть комуністи) організовані за взірцями, що виникли у зовсім інших соціальних умовах – в Британії, США, Франції. В тих країнах християнська церква свого часу винищила національну (язичницьку) традицію, а потім сама здалася на милість ліберальних реформаторів та ілюмінатів. В Україні національна традиція твердо оперта на язичницьку стихію. Звідти дух Холодного Яру, дух опору до кінця, до останнього живого носія священного зв’язку УКРАЇНСЬКА ЛЮДИНА – УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКІВСЬКА ЗЕМЛЯ.
3) Європоцентризм української національної демократії вичерпав себе. Нацдеми від кінця 80-их заманювали українців до Європи матеріальними вигодами (ковбасою). Як тільки настала криза і «ковбаси» у ЄС поменшало, той чинник перестав працювати. Лише ВО «Свобода» не кличе до євромагазину. «Свобода» закликає повернутися до тих базових цінностей, на яких зростала європейська цивілізація від часів появи на континенті людей сучасного типу.
4) Не має часу чекати на появу «ідеальної національної сили». При всіх своїх численних недоліках, ВО «Свобода» є РЕАЛЬНОЮ політичною силою, організаційно здатною змагатися за владу в Україні. Кадровий дефіцит у ВО, особливо на Сході України, можна буде компенсувати тоді, коли на бік «Свободи» перейде свідома частина чиновництва, яка тепер залякана носіями кримінального мислення. Такий перехід відбудеться відразу як тільки Олег Тягнибок покладе свою руку на Пересопницьке Євангеліє і за «Свободою» стане сила державного примусу.
5) Тепер, коли національна демократія вичерпала себе, а світові тенденції вказують на тотальну кризу лібералізму, настає вирішальний момент для України. Якщо вакуум влади, котрий стає в нас реальністю навіть не щоденно, а щогодинно, не заповнить сила, яка усвідомлює себе носієм УКРАЇНСЬКОГО ЗМІСТУ, то цей вакуум буде заповнений компрадорськими силами Євразійської імперії. Тоді почнеться витіснення з політичного поля не лише «Свободи», але й усього українського, що патріотичніше за Колесніченка.
6) ВО «Свобода» виступає з позицій Соборності, тобто дає рішучу відсіч тим пропольським силам (особливо у тому середовищі, яке народний депутат Андрій Михальчишин влучно назвав «клістирною інтелігенцією»), які сподіваються відірвати Галичину від решти України для подальшого поглинення поляками. Така позиція надає партії Тягнибока ВИМІРУ УКРАЇНСЬКОЇ УНІВЕРСАЛЬНОСТІ.
І саме тому ми повинні віддати свої голоси у 2015 році представникові «Свободи» і не вестися на жодні провокації та технологічні альтернативи. Тоді й тільки тоді період 2010-2015 років не випаде з історії України, а стане продуктивним часом підспудного ВИЗРІВАННЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СОБОРНОСТІ.
