Футбол Прикарпаття вже другий рік не представлений у турнірах України. Ми одна з чотирьох областей, які не мають професійної команди. І це при тому, що Івано-Франківський "Спартак" залишив в історії спорту славну сторінку. Про наболіле спілкуємося з виконуючим обов'язки голови обласної федерації футболу Тарасом Климом.
- Недавно міський голова Віктор Анушкевичус склав повноваження керівника федерації. З чим це пов'язано?
- Жодних передумов тут нема. Це була його громадська діяльність. Під час своєї першої каденції на посаді міського голови Віктор Андрюсович приділяв багато уваги футболу. Але тепер він вирішив сконцентруватися на проблемах міста. Саме так і написав у заяві. Адже виявилося, не є панацеєю, коли керівник міста чи області очолює федерацію футболу. Місцева влада не може утримувати команду. Не той час.
Давайте розмежуємо поняття професійного футболу і функції обласної федерації. Це різні речі. Ми обома руками за створення професійної команди. Коли я був одним із заступників голови федерації, йшов до керівників області, міста. Закликав зберегти "Спартак". Брав на себе ту ношу, входив у керівний склад професійної команди. Але тепер це не робитиму.
Завдання федерації футболу - всіма силами створити громадську думку. Звертаємося до очільників області з проханням шукати генеральних спонсорів, меценатів, аби відродити професійну команду. Прикарпаття не може бути без футболу.
Хтось повинен стати господарем клубу. Дехто називає Олега Бахматюка. Він у когорті найбагатших людей України. Якби взявся за цю справу, призначив менеджерів, котрі не крадуть, а грамотно використовують і розподіляють гроші, то на утримання команди другої ліги великих коштів не потрібно.
Ми повинні сісти і порахувати витрати на дитячо-юнацький футбол, створення клубу, матеріальну базу. У нас нема стадіону. Тридцять років будуємо його. Це, напевно, унікальний випадок в Україні. Ганьба! Хто лише не обіцяв завершити об'єкт. Де має грати професійна команда?
- Яким бачите розвиток футболу в Україні?
- Повинні бути вища і перша ліги. Для нашої бідної країни цього на нині досить. Усі інші команди фактично напівпрофесійні. Хай грають у другій лізі. Вона в нинішньому форматі себе віджила. Давайте зробимо, як, приміром, у Німеччині чи Польщі. Там є регіональна напівпрофесійна ліга. Переваги очевидні: менше їздити, менший кошторис, менше людей на утриманні. Країну варто розбити на чотири території - Схід, Захід, Південь і Центр, - де гратимуть по 16 команд.
Хочеш - береш кілька осіб на контракт. Решта можуть працювати перукарями, вчителями, лікарями, як у цілому світі. Чомусь боїмося осоромитися перед Європою, що в нас буде менше професійних команд. Проте порядку стане більше.
- Тарасе Петровичу, як оцінюєте результати чемпіонату минулого року першої ліги області?
- У нас боротьба триває до останнього матчу. Було не зрозуміло, хто саме стане чемпіоном - Коломийські "Карпати" чи Богородчанський "Газовик". Загалом ці дві провідні команди за підбором футболістів, організаційною роботою рівні. Втім, перемога заслужено дісталася коломиянам.
- За кубок області змагалися на стадіоні в Тлумачі. Ліга чемпіонів проходила в Бурштині. Чому не відбуваються ігри в обласному центрі?
- Бо з керівництвом стадіону не можемо знайти порозуміння, налагодити співпрацю. Як наслідок - там ніхто не грає. Скажімо, у вихідні адміністрація арени не спроможна викликати працівників на роботу. А в Бурштині чи Тлумачі радо ідуть нам назустріч.
- Чи є плани щодо кількості команд чемпіонату області?
- Ми зустрічалися з президентами клубів два місяці тому. Мали розмову щодо реорганізації нашого елітного дивізіону. Є проблема: не набираємо 16 повноцінних команд за різними параметрами. Хочемо, щоб стадіони відповідали сучасним вимогам. Аби там були прапори, роздягальні, гаряча вода, чисті лавочки для глядачів, туалети, відповідний газон.
Тому йдемо на те, щоб визначити 12 команд, спроможних їздити і гідно приймати гостей. Тут потрібне бажання і відповідне ставлення до цієї справи.
На Прикарпатті футбол і церква - надзвичайно важливі речі. Бо село без них неповноцінне. У нас завжди був масовий футбол. Це традиція і ми зберегли її.
Плекаємо дитячий футбол, проте у нас нема вершини піраміди. Куди наші талановиті спортсмени повинні іти розвиватися? Їх розбирають по цілому світу. І в першу чергу сусіди: Тернопіль, Львів, Чернівці. Навіть Донецьк і Дніпропетровськ. Наші хлопці всюди затребувані, а своєї команди не маємо.
