Олеся Бузину я вперше прочитала десь о 17 років — і ніколи більше не поверталася до цієї “творчості”. Хоча віддала належне його наполегливості й тотально наближеному до дійсності вмінню видавати бажане за справжнє. Лисий симпатичний дядько, власне, завдяки отаким своїм “працям” став відомим. І на днях (дочекалися) отримав смачний плювок в лице від Антіна Мухарського. На жаль, не справжній - у вигляді книги “Смерть малороса”, народженої за 10 днів. І підпільною кличкою “Лесик Білий”.
Чорний гумор з культорологічним шоком як побічною дією — так називає Антін своє дітище з черепом на обкладинці. Пікантності додає і обмеження для прочитання по віку - +21. Мухарський жартома пояснює, що 56-градусний самогон не кожному під силу. Книжка і справді насичена нецензурними слівцями, проте автор спокійно зауважив:
- Ми всі на сцені, на виступах, мітингах ой які інтелігенти. Але варто опинитися у неформальній обстановці і ми починаємо нарешті справді говорити так, як думаємо. Тому у книзі ви не знайдете нових для себе слів.
Насправді книга попри всю її суперечливість доволі серйозна. Такі собі мемуари звичайного, але нового українця, який.. не готовий помирати за Україну.
- Мене у Івано-Франківську одна журналістка запитала, чи готовий я померти за Україну. Я відповів, що так. А потім замислився і сказав, що ні. Минули часи, коли потрібно було вмирати за Україну. Настали часи, коли треба вчитися жити за Україну.
Власне бачення у Антіна і на страхи українців.
- Українці бояться робити вчинки. Вчинок для них - це щось дуже важке. А що скажуть люди? А як то виглядатиме? Нас завжди призупинює думка інших. Єврейський націоналізм є для мене прикладом (раптом). У них треба вчитися. Вчитися бути згуртованими, розумними і виваженими.
Присутніх цілком логічно цікавило питання, а чи не боїться автор реакції Олеся Бузини. Антін, зітхнувши, відповів: “У мене семеро дітей. Я вже нічого не боюся”.
Загалом книга і справді як доза міцного алкоголю. Для хоробрості, так би мовити. Перед боєм? Аж ніяк. Автору досить крові. “Поборемо чи не поборемо? Не знаю, насправді. Якщо і так, то не швидше, ніж через 20 років. Не ті ми зараз”, - підсумував Мухарський.
