За даними Всесвітньої організації охорони здоровʼя, щороку у світі проводять 150 000 органних трансплантацій.
Тобто, кожних три хвилини на планеті методом трансплантації рятують життя людини.
Про це розповів генеральний директор Українського центру трансплант-координації (УЦТК) Дмитро Коваль в ефірі «Єдині новини», передає Фіртка.
В Україні успішні трансплантації нирки й печінки провели в 70-х роках. А у 2001 році успішно пересадили серце. Після ухвалених у грудні 2019 року важливих законодавчих змін трансплантація в Україні отримала «нове дихання».
Зазначено, що останні три роки, попри пандемію і війну ця сфера активно розвивається. За три роки провели понад тисячу трансплантацій.
Зі слів фахівця, це відбувається за великим бажанням великої групи людей, яка довго і сумлінно працювала над тим, щоб в Україні зʼявилася можливість трансплантації. Починаючи від міністра Зоряни Скалецької продовжуючи міністром Степановим, а зараз Віктором Ляшком.
"Це команда Міністерства охорони здоровʼя, яка сформувала певні правила трансплантації. Створення українського центру трансплант-координації стало можливим завдяки великому бажанню лікарів. Це не один-два лікарі, а це десятки лікарів у кожному закладі охорони здоровʼя. Звичайно, що трансплантацій зараз побільшало і велика подяка за це родинам наших донорів.
На жаль, не всі люди обізнані стосовно важливості та особливостей трансплантології. Фахівці постійно ведуть боротьбу з міфами, які повʼязані з цим", - каже спеціаліст.
Як зазначив Дмитро Коваль, міфи про трансплантацію є різні. В тому числі трансплантологія, на жаль, є складовою сьогоднішньої гібридної війни російської федерації проти України. Вкидається багато різної інформації.
"Один з найпоширеніших міфів є, що не треба давати згоду, бо лікарі будуть знати, що пацієнт дав згоду і будуть якось за тобою «полювати». Але це не правда.
Інформацію про згоду стати донором вноситься у державну інформаційну систему трансплантації. Той трансплант-координатор, який прийняв цю заяву бачить лиш тих осіб в системі, від яких прийняли таку згоду. В іншому закладі трансплант-координатор цієї інформації не побачить.
Навіть, якщо припустимо на якомусь адміністративному рівні побачили таку інформацію, то вона буде все одно не корисною. Тому, що зіставлення донор-реципієнт відбувається за великою кількістю критеріїв.
Ці критерії не паспортні, а клінічні. Тобто потрібно знати біологічний паспорт і донора, і реципієнта та багато чого іншого. Якщо всі ці «зорі сходяться», то формується пара", - пояснив Коваль.
Водночас генеральний директор УЦТК наголосив, що є обовʼязкова процедура діагностики смерті мозку. Яка є необхідна лікарям, щоб зрозуміти, чи можна ще щось зробити для порятунку життя. Це в першу чергу.
"Якщо визнається, що лікарі безсилі й допомогти цій людині не можливо, то запускається процедура. В результаті лікарі розуміють, що зміни, які настали в організмі людини, не зворотні та мозок помер.
Тільки після цього сповіщається трансплант-координатор, який може побачити цю інформацію", - резюмував фахівець.
