В шістдесятих минулого сторіччя, захопила уми багатьох інтелектуалів, та й не лише, «обуржуазненої» Франції ідеологія, що не визнавала себе такою, себто ідеологією, - ситуаціонізму (про всяк випадок, прохання, не плутати з сіонізмом)). Умисно і вимушено ухиляючись від складного і зайвого в таких випадках, а часом просто непосильного протяжного академічного дискурсу, варто лишень сказати, що під «ситуаціонізмом» малося на увазі формування на базі марксизму – і на базі критики марксизму зразків СРСР і маоїстського Китаю – «нових лівих» і їх контркультурного явища, що проголошувало відхід від «західного способу мислення».
Епоха 60-х в Західній Європі, в Західному Світі загалом, особливо у Франції, проходила під знаком сексуальної революції, протестів молоді проти президента де Голля і його правої політики в цілому, проти традиціоналізму в навчальній системі, проти консервативної культури на загал, апогею «франкфуртської школи» і «Одновимірної людини», Герберта Маркузе, сходження на Олімп постмодернізму з його цікавими філософами, троцькістів і маоїстів серед «оксфордських» хлопчиків і дівчаток, бітлів, ролінгів, хіпі, ЛСД і решти Великої Забави, що отримала відразу і згодом неоднакові підсумки.
Центральними аспектами ситуаціонізму є поняття «спектаклю» і «рекуперації». Під «спектаклем» мається на увазі, коли, наприклад, дяпчик приходить додому з роботи, стомлений, голодний і трохи злий, буває, ..де його там проексплуатують пів днини кляті капіталюги, ще й нахамлять, буває, ..він не береться до своєї, сто років тому улюбленої праці-відпочинку, хобі – ..деревце посадити, дровця порубати і бла-бла.., як то дідьо Карл виписував в своєму «Капітальному» опусі, а обуває якісь китайські чи турецькі тапочки, не без етикетки, топає на кухню, завалену, в ліпшому випадку, бразильською кавою, хоча «національна приналежність» продукту значення ніякого не відіграє, дістає з холодильника пластмасову чи скляну флєшку якоїсь коли чи пива, зручно вмощується на канапі і починає перебирати кнопками дистанційного пульту управління (культу управління) у пошуках годящого ТЕБЕ-шоу. Тим самим, відпахавши пів днини на одного капіталіста, він ще й збагачує інших капіталістів, дистанційно, віртуально, з якими безпосередньо ніяк не пов'язаний. Тотальний контроль неопролетарів з боку Кляси – і цьому нема ніц протидії. Нагадаю, про це йшлося, плюс-мінус, п’ятдесят років тому.
«Рекуперація», або, «засвоєння», - то вже така штука, ..коли «спектакль», або «тотальний капіталізм», захоплює якусь бунтарську чи революційну ідею і перетворює її на товар. Або, в наш час краще окреслити, бренд. Приміром, так трапилося з усім відомими йменнями Че Гевари і Фіделя Кастро, які з легкістю перетворилися в дуже пізнаваний товар. Дівчатка раптом, мовби і немовби змовившись, укрили пружні грудки топиками з бравим Че, а пацани ще скоріше нап’яли, футболки, фуфайки, і взялися дружно називати себе «борцями» на двіжухах, які мало собою нагадували революції, що мали нещастя – суб’єктивна думка автора – не зі слів і понтів відчути жителі Центральної і Південної Америки часів непримиренних антагонізмів між державами НАТО і Варшавського Договору.
«Аби владарювати, спектаклю необхідно мати інструменти соціального контролю. Він спроможний рекуперувати потенційно загрозливу ситуацію завдяки своїй винахідливості: для цього він або створює заманливі альтернативи для окозамилювання, або засвоює загрозу, повертаючи її нам уже у вигляді товару». – Ларі Ло.
Втім, облишмо це, нам ті франції і америки до пуклої лямпчоки, бо не святять ?.. Та й історія власного «ситуаціонізму» в нас налічує менше, ніж там, та й характер вона має дещо, щоб зозла не сказати – кардинально, інший. В нас бренди Че Гевари не користуються шаленим попом, в нас хіба що – дєдушків Джугашвілі і Ілліча по інший бік Дніпра. Втім, облишмо і той, другий, беріг Дніпра, бо з нашими брендами Бандери і Шухевича туди не потрапити – там ринок інший, бо конкуренція особлива. Пахлєщє, бо – хімія, металургія…
А що в нас це, переважно, ласо намащені бренди, тими, хто крикливо величає себе патріотами, щоб свідомі українці не менш ласо їх облизали, то автор за базар відповідає вповні, і зовсім не важливо, чи повня на темному небі чи якась світла рухлива нездорова фігня.. Давно нетаємниця, що дехто навіть настільки свобідний у власній самооцінці, що майже без проблем прихватизував бренд Б-Ш і інших воїнів – зате не заводи, як ті колишні і теперішні бандити, промосковські, і кагебісти !..
Та потрібно, як видається авторові, бути послідовним до кінця. Коли вже дехто каже, що орієнтується на Захід, - не завадило б наштампувати силу-силенну майочок, шортиків тощо хакі з зображенням героїв УПА, Національно-Визвольної війни 1648-1654 років, Тараса Григоровича, Липи, Міхновського і інших, та й зодягати бідних і багатих діточок-патріотів, а то можна погрішити, що справжні революціонери і ратоборці проти халяви для українського народу ?.. Наприклад, автор статті залюбки похіпував би на туснях під скретчі, семпли якогось приміром DJ-я PuFFoS-а чи Gortчітса в комфортабельних клубах, де багато світла, празнику і гарних кобіт, не просто так, ради свого альтер-его, а проти правої влади лівої держави У-на і, зрозуміло, за Все Те, що за Всім Тим.. І не посмів би після цього не назвати себе націонал-свідомим пациком, патріотом з великої букви «П»… захисником Вітчизни і революціонером, ненависником Кацапії і Неонового Совка. Ні, ні. Але де ж ті, курва, славні хлопці з минулого на моїх грудях, трусах, шкарпетках ?.. Чому я вкотре і вкотре змушений бачити лише безславних хлопців бе .. з майбутнього, які роздають папірці з помічених палаток ?.. А ще не вечір, попри смерк.
Папірцем, перепрошую, можна підтертися, якщо, наприклад, нема бажання чи змоги купити папір – туалетний, або, якщо раптом, так сталося, що перестав розрізняти за ознаками, стилем і функціями всякий папір. А шмаття, як-не-як, прослужить щонайменше, в спеку і мороз, п’ять років, - а то й десять, - за умови, що ви вже ростете лише як особистість, не більше, і не стрімко набираєте в масі… Ну, а ми всі такі, чесніше часника ароматного, рослі і масивні – задавимо під собою лишень авторитетом голим кого треба, тільки покажіть і переконайте, і дайте часину-дві подумати..
А може лаванди вистачає тіко на пишномовний і багатообіцяючий друк ? …Шкода, бо без Lave Love не буде, це аксіома не скільки шістдесятих-західних, стільки наших-2-тисячних, конче необхідно вибивати всякими засобами засоби..: «…аби владарювати, спектаклю необхідно мати інструменти соціального контролю. Він спроможний рекуперувати…»
Спектакль мусить розщедритися, він зобов’язаний… Футболки і труси з «Бандерою» назовні, на внутрішніх частинах з емблемами футбольного клюбу «не Карпати», «не Прикарпаття», «не Закарпаття», « не Буковина», «не Волинь» і «не Динамо» - Давай-Роздавай ! Патріоте Наполягай !!!
Не слід, шановні, ті-хто-великі-і-малі-патріоти, раптом-якщо, якось комплексувати і драматизувати в собі, що, мовляв, наша і їхня любов до Вкраїни, то не зовсім така любов, за яку вболівав і сповідував Тарас, не слід. Бо, як ви знаєте, час точить воду, хоча не треба довго, напружено шукати таких, котрі скажуть, що каламутить, розбавляє, висушує…точить, точить. точно, точно.
Як і не слід – було – при всій шляхетній повазі, мерові міста IF і його поплічникам, так лютувати і зобижатися на полум’яного чєгеварку (а я бовкнув, що Че не користується попитом*..) в місці, де революціонують , зазвичай, за кухлем пива, і, рідше після, ..пивні путчисти ..пива якості… - ситуація ситуаціонізму вимагає реклями, одначе, чуваче, того не буде, стримаюся. Ліпше найти в щільному графіку вільну хвильку, та й полистати першу ліпшу енциклопедію чи бодай з тлумача словник – раз знаємо, що таке «кооперація», і вже не єден рік, то мус знати, що таке «рекуперація» – ген із шістдесЄтих слово, нагадаємо собі і закріпимо собі, маршируючи у вишиванках до постаментів. І баста.
Ну хіба, живучи в наш час, Віля Шекспір не сказав би, що світ це муздрамтеатр імені І. Франка, а люди в ньому кіноактори імені Голівуду і Болівуду ?!?
