В мене дома сталася невелика прикрість: у дружини в руках поламався майже новий стілець – навпіл розламалася ніжка. Стілець з набору і не дуже дешевий. Дружина відразу заявила, що вона не винна, – що він сам. Глянувши на зламану ніжку, я не повірив своїм очам: злощасна ніжка не могла не зламатись, позаяк була вирізана впоперек волокон! Найсмішніше, що трохи раніше зламалась ніжка в стільці з іншого набору – там майже всю товщину ніжки займав сучок. Звичайно, стільці китайські і, напевно, я не один з такими пригодами.
Я добре знаю "якість" стільців, що виготовлялися в колишньому ВО "Прикарпатліс" сотнями тисяч штук, але такого наглого браку не було! Як же ж так виходить, що маючи все! для виробництва меблів, ми в більшості своїй купуємо імпортні і часто, як в моєму випадку, ще й такі неякісні?
Найкраще на це питання дадуть відповідьсамі меблевими, а їх в нас ще трохи є. Ось я і запитав та й отримав очікувану відповідь. Щоб виготовити якісний і дешевий стілець виробництво має бути менш-більш масовим – отже це вже не може бути малий бізнес з його спрощеною системою оподаткування. Відтак треба платити ПДВ і ЄСВ, а враховуючи, що меблеве виробництво є досить трудомістким, то доля цих податків становить майже половину собівартості. Зекономити на якості матеріалів та робочої сили не вийде – великий виробник не сховається від претензій по якості, та й збуту не буде, якщо піде погана слава про фірму - ось і не витримує конкуренції з дешевшим імпортом.
Тепер подивимось на китайський стілець і які в нього комфортні умови для продажу в Україні. Оскільки стілець продається на базарі або в магазині, який нічим не відрізняється від базару, бо касового апарата нема і отже продавець не є платником ПДВ, то з ймовірністю 90% він є контрабандним і 20% ПДВ та мито за нього не заплатили.
Це не голослівне звинувачення. Якщо при імпорті в Україну будь чого треба наперед заплатити 20% податку на додану вартість, а при продажі цього товару на внутрішньому ринку все це сплачене ПДВ компенсується, то хіба дурний від цієї компенсації відмовиться. З цього однозначно випливає: продаж на внутрішньому ринку імпортного товару неплатником ПДВ доцільний тільки тоді, коли цей товар є контрабандним.
Позаяк в Китаї пенсій нема то нема і ЄСВ в 46%. Питання якості виробника не цікавлять принципово – мої стільці можуть засвідчити. Відтак можна використовувати неякісну сировину та некваліфікованих робітників. Ось і виходить китайський стілець дешевшим, хоч його й везуть морями й океанами кілька тижнів – приїхали.
Такі нечесні умови конкуренції для нашого виробника поширюються майже на всі товарні групи. Хоч є й винятки. Чому працюють наші цементні заводи? – та лиш тому, що надто вже цемент важкий і його дорого везти з Китаю, та так що і хабарі на митниці не допоможуть. З цієї ж причини в нас виробляють пінопласт – бо вже надто легкий і об’ємний. А все решта? Все, що можна привезти з Китаю? Зокрема одяг та іграшки? Сумно!
Та не було щастя, так нещастя допомогло. Обвал гривні дуже сприяє нашому виробнику, роблячи імпорт в рази дорожчим (і це напевне єдиний позитив в нелегкій економічній ситуації), але цього мало - в бізнесу має бути довгострокова перспектива. І до тих пір, доки наш виробник не буде захищений державою від недобросовісної конкуренції з контрабандою та контрафактом, він нічого не вдіє. В нього немає шансів.
Заклики до влади навести порядок на митницях не допоможуть. Який би не був уряд. Бо митниць багато, митників багато, в них ще більше друзів і просто знайомих, а спокуса надто велика! Та й в суспільстві склалась думка, що контрабанда не дуєе великий гріх. Чому майже немає проблем з контрабандою (крім наркотиків) в цивілізованих країнах? Просто – а як продати контрабанду? Який гуртовик, яка крамниця візьмуть товар без документів? Там ви не знайдете жодної! крамниці, що працює без касового апарата, не кажучи вже про гуртівні. З кожного вторгованого євро, з кожного вторгованого долара, майже з кожного вторгованого злотого платиться чи то ПДВ (в Європі), чи податок з продаж (в Північній Америці). Ось і нема місця для контрабанди на ринку, а бюджети добре наповнюються. В нас також платиться, але, напевно, з кожної третьої гривні, максимум. Тому і процвітає контрабанда, що вже дуже вільно вона почувається на наших базарах та в базарних магазинах. Взагалі, складається враження, що вся наша торгівля максимально заточена під контрабанду. А уряд жаліється, що не вистачає грошей.
А зараз - радикальні висновки. Якщо ми хочемо мати робочі місця не тільки на базарах, якщо ми хочемо розвитку власного виробництва, добра собі і нашим дітям, то мусимо зупинити цю вакханалію. Торгівля імпортними товарами без касового апарата і сплати ПДВ має бути категорично заборонена. І не треба боятись "податкових майданів" – треба виготовляти свої якісні стільці, а не лише торгувати, навіть не знаю як сказати, чи то контрабандним контрафактом, чи то контрафактною контрабандою.
Що заважає прийняти дуже короткий закон: "З 1 липня 2015 року торгівля імпортними товарами без використання касового апарата та сплати ПДВ заборонена ", що майже однозначно означає - з 1 липня 2015 року торгівлі контрабандою та контрафактом нема? І такий закон не вплине на кількість робочих місць на базарах, адже ніхто не забороняє торгівцям на базарах зареєструватись як платник ПДВ – тим більше якщо прописати це в законі. Але як б це сприяло виробництву в Україні!
Так хто кровно зацікавлений щоб такої загальноприйнятої норми не було в нашому податковому законодавстві? Вірно! Ви праві – тільки контрабандисти, митники та ті, що "контролюють" митників. Та в кінці кінців, як в умовах війни, коли гинуть люди і на рахунку кожна гривня, можна це терпіти?
