По дорозі до Парижа традиційно заїхали в Реймс. Місцевий катедральний Нотр’Дам де Реймс — фантастичний витвір будівничих раннього середньовіччя (початок будівництва — ХІ століття), який я відвідав втретє традиційно в переднічний час.
До місця призначення — Парижа — залишається кількасот кілометрів, Реймс по дорозі. Але втретє вдається зробити лише вже майже «ритуальний» обхід собору (через пізню годину він закритий) та втретє сфотографуватися біля оновленого пам’ятника Жанні д’Арк на перебудованій площі перед Нотр’Дамом.
Собор Реймсу — місце коронації французьких королів. Можливо, найкрасивіший готичний собор світу. Він будувався 5 століть — сто років власне собор і ще 400 років «доводилися» деталі: каменотесні скульптури фасадів, розетки-вітражі, інтер’єри. Що рухало будівничими середньовіччя? Яка мотивація? Яка Ідея? Очевидно, та ж сама, що й будівничих єгипетських пірамід. Втрачена нами. І не зрозуміла нам.
Ви можете собі уявити сучасного «будівничого», який закладе будову, знаючи, що в завершеному вигляді її побачать лише нащадки через кілька століть? Неймовірно. «Ідеологія» сучасного забудівника проста — швидко, просто, гидко, набудувати-набудувати «квадратних метрів», «нарубати капусти» і підняти німецьку автомобільну промисловість покупкою найпрестижнішої марки «Мерседеса»…
Справжні пригоди почалися в нічному Парижі. До «Етап-готелю» на Ла Дефенсі (новітній район Парижа, чудо урбаністики) на цей раз ми їхали по GPS-у. І зробили помилку. Якщо по Європі (у Відні і, особливо, в Будапешті) він був незамінним помічником, то в Парижі тільки додав клопоту, бо постійно хотів нас завести в тунелі окружної дороги (які на ніч закриваються). Можливо, хотів провести повз місце загибелі принцеси Діани? «Поверніть праворуч і тримайтеся лівої сторони», — казав голос з навігаційного приладу, але «тримайтеся лівої сторони» означає — з’їхати в тунель…, а він закритий. І так декілька кіл.
Раптом побачили ми «Етап-готель». Але інший (мережа цих відносно дешевих, 59 євро за добу, готелів є дуже широкою). Вирішили запитати в адміністраторів, як доїхати до того готелю, де ми забронювали місця. Дзвонимо, натиснувши на кнопку на вхідних дверях. Охоронець відкриває. «На рецепшн» привітний негр. Ми просимо скерувати нас до нашого готелю. Добре, каже він, але дайте карту — я вам намалюю дорогу. Карта в машині. Я йду за нею. Повертаюся, вхідні двері замкнулися, тисну кнопку. Охоронець десь відійшов. Негр з рецепшн каже моєму товаришу — щоб відкрити двері, натисни кнопку НАД червоним боксом біля дверей. Товариш, не зрозумівши, тисне на кнопку В червоному боксі. Починає верещати пожежна сигналізація. Перша година ночі. Наш чорний негр аж «посинів». Почав віддзвонювати до пожежної частини та поліції (відміняти виклики), бо в Франції натиснення кнопки пожежної сигналізації означає автоматичний виїзд на місце пригоди чергових пожежників, поліції, швидкої допомоги… А в цей час з семиповерхового готелю починають «евакуйовуватися» з номерів жильці. Хто в халаті, хто загорнутий в одіяло, а хто просто в трусах…
Я кажу, друзі, давайте тихенько, помаленьку, не привертаючи уваги, — на вихід, і до машин. Бо зараз нам як порахують всі ті виклики службового транспорту… Мало не здасться.
Змінивши маршрут на GPS-і, зробивши ще два кола і впершись в черговий в’їзд до тунелю, вирішили кардинально змінювати «тактику». Звернулися до поліціянтів, машина яких стояла поряд. О’кей, їдьте за нами, сміються. І паризькі поліцейські по уявних «підземеллях» Ла Дефенсу довели нас до «саме того» «Етап-готелю»… (Сам район Ла Дефенс з його хмарочосами, Великою Аркою і багатьма іншими чудесами архітектури майбутнього, пішохідними дорогами, алеями, фонтанами, постмодерними скульптурами, різдвяними ярмарками,…. знаходиться насправді на рівні сьомого поверху від землі. А вся інфраструктура: паркінги, склади, автодороги, транспортні розв’язки та інше сховані в тих шести умовно-підземних поверхах під Дефенсом).
А негра шкода… Привітний він такий був.
На фото:
1. Нотр’Дам де Реймс. Тут коронували французьких королів.
2. Гігантський Різдвяний ярмарок біля Великої Арки в Парижі. Запах гарячого вина з корицею та страв французької кухні, жива музика американських індіанців та гори сувенірів створюють відчуття свята.
Олег Головенський
