Одного разу мудрець і його вірний послідовник увійшли в браму великого міста, щоб нести слово світлої віри.
Чоловік, що проходив поряд, мешканець цього міста, підбіг до них і промовив:
- Майстре, навряд чи згодяться жителям цього міста твої божественні проповіді. Люди тут грубі серцем і чинитимуть опір твоєму слову Любові та Істини. Городяни зовсім не захочуть відкривати для себе нове. Не витрачайте даремно свої сили тут.
Майстер поглянув на чоловіка і відповів:
- Ти безсумнівно правий.
Двадцять хвилин потому, підійшов до майстра інший чоловік і мовив:
- Учителю, не бійся: ти будеш дійсно радо сприйнятий в цьому місті. Люди чекають тебе і бажають почути найцінніші слова вчення, що йдуть з твоїх вуст. Жителі скучили по вірі і приготувалися до істинного служіння. Їх уми і серця відкриті для тебе.
Старець глянув на нього і сказав:
- Ти кажеш правду, чоловіче.
Його учень не зміг втриматися і вигукнув мудреця:
- Майстре, скажи мені, через що ти і першому, і другому відповів однакові слова, але ж сказали вони тобі кардинально протилежні поради.
Мудрець відповів своєму учневі:
- Ти кажеш правду. Але ти напевно помітив, що обидва чоловіки мовили правду, відповідну до їх сприйняття життя. Перший в усьому помічає тільки негатив, інший шукає у всьому добро. Вони бачать навколишній світ таким, яким вони бажали б його бачити. Кожен грунтується на наявності власного життєвого досвіду розуміння цього світу. Ні той, ні інший з них не збрехав. Вони обидва хотіли сказати мені правду. Тільки не зовсім всю. Бо вся правда і є Істиною. Тільки Істина єдина. Але вони її ще не пізнали.
