Справа в тому, що українці віддали свинопасам свою політику та національну репрезентацію. Націонал-свинопаси полюбляють лише добряче зітлілих героїв й побоюються живих. Їхні улюблені розваги – симуляція та крисятництво. Понад усе їм важливо отримати схвалення якогось закордонного начальства.
Саме тому партії націонал-свинопасів не переймаються ув'язненими неогайдамаками. Саме тому вони не воювали за Крим. Саме тому вони проти розірвання дипломатичних та економічних стосунків з окупантами. Саме тому "Українська правда" - найуспішніше видання, яке представляє частково інтереси націонал-свинопасів, а частково інтереси свинопасів зденаціоналізованих, запобігає перед іноземцями й поборює борців.
Клаузевіц радить: в разі ворожої окупації, спершу вбийте тих своїх чиновників, які намагаються виконувати обов'язки та колаборантів, а вже потому беріться за солдатів противника.
Італійська мафія у США спочатку ображала та обкрадала емігрантів в італійських кварталах, а вже потому, коли всі були видресирувані, взялася за іншоетнічних бариг.
Бандерівці багато зусиль витратили на те, щоб повибивати мельниківців та інших "своїх", бо такий загальний принцип, інакше є неможливою боротьба з титульним ворогом. Кожна партизанка змушена бити не менше "своїх", ніж чужих.
Українська молодь повинна примусити українських свинопасів знов пасти свині, а не виборців. Це стосується олігархів, парламентських партій, популярних журналістів, володарів громадської думки. Приміщення Адміністрації Президента варто було б використати раціональніше. Наприклад, влаштувати там качалку для націоналістичної молоді.
-----------------------
Ми належимо до народів, які схильні асимілюватися. Нам, як і білорусам і московитам, аби лишатися собою потрібні цілеспрямовані зусилля національного уряду.
Різні племена розчиняються з різною швидкістю. Для прикладу, у Північній Америці німці (колись до 20% населення США) асимілювалися швидше за італійців, поляки швидше за ірландців, китайці в еміграціі в багатьох поколіннях зберігають властиві їм культурні й поведінкові особливості, навіть коли підзабувають мову.
Є просто незнищенні народи, хоч як їх знищуй. Скажімо, вірмени. Вірменин чи в якості актора Мосфільму, чи в якості бійця християнської міліції в Лівані, чи в якості власника київського ресторану грузинської кухні, чи в якості французького шансоньє, чи в якості каліфорнійського мільйонера, попри все лишається вірменином.
Я знаю багатьох євреїв, які лишилися євреями навіть у такому плавильному казані народів і рас, як Ізраїль.
Народи, які погано асимілюються, важко типологізувати. Такими є малі й великі, примітивні й висококультурні, агресивні й боязкі, компактні й розпорошені, носії великої історичної спадщини й взагалі непомічені історією.
Втім, мені здається, я можу виділити одну рису, яка є спільною для всіх народів, які переживуть нас. Екстраординарна національна зарозумілість.
Для пересічного нохчі є само собою зрозумілим, що тільки нохчі є вповні людьми. Всі інші - тимчасова прикрість й об'єкт позаекономічного визиску. Тільки думка одноплемінників про нього його справді цікавить.
Лише ханьці цивілізовані, лише євреї обрані, лише корейці добре пахнуть.
Натомість для українців важать лише закордонні авторитети, нас дратують співвітчизники, ми соромимося власної мови. Нас сорок мільйонів, але караїми нас переживуть - хоча їх кілька сотень на весь світ.
Народи, як люди. Є такі, що доживають, практикують мляву екзистенцію, а є ті, що інтенсивно переживають буття.
Українці є нацією, але перестали бути племенем. Це небезпечно. Тому надважливим завданням патріотичних груп, незаконних воєнізованих формувань, нонконформістських релігійних громад є вибудовування в своєму середовищі племінних стосунків, поведінкових стереотипів, племінної зарозумілості, плекання відмінностей від іноплемінників.
-----------------------
Нема універсальних людей. Я, можливо, міг би сяк-так керувати ТЕЦ, але мав би конфуз на посаді директора балетної трупи.
Саакашвілі був жорстоким, але, здається, ефективним президентом Грузії. В одеській області - не дуже. Можливо, колись добре проявиться в якості генерального секретаря ООН.
Проте, нині Саакашвілі, принаймні риторично, протистоїть місцевим ватникам, піднімає загальноукраїнську антикорупційну хвилю. Це корисно.
Тому я розділяю його обурення коли Шокін на другий день після своєї відставки (тобто, Порошенко) призначає прокурором Одещини еталонного корупціонера Стоянова - друга Ківалова, приятеля сепаратиста-втікача Маркова й подільника мера Одеси громадянина РФ сепаратиста Труханова.
Гадаю, хід подій пришвидчується.
