Вони – несолодка парочка. Вони різні: він – мужик, вона – баба. Він поводиться грубо, зухвало, нерідко з елементами хамства, як і личить до іміджу мачо, який сумнівається в своїх бравих здібностях після серій невдач, ну, не будемо зупинятися на інтимних деталях… Вона – фліртує, пряде гарними невинними очками, її настрій і натура в цілому мінливі, двоїсті, неначе десь у вічній боротьбі між небом і землею, ближче, все-таки, до землі, до жіночого…
Вона думає, що її підкреслене загравання до інших містерів і місіс (так, вона мусить йти в ногу з часом, вбиваючи час!..) вічно приноситиме їй солодкі плоди, бо вона така підкреслено жіночна панянка: вічно потребує, щоб хтось сильний, благородний і щедрий прийшов їй на поміч, зовні покладлива і з почуттям правильної міри начебто покірна, породиста, сексапільна, жадана, охоча до пікантних ігор – от тільки далебі в чужому ліжку. В своє вона норовить не пустити, не лягти з іншим/іншою, оберігаючи інтимну еспланаду кошмарних і благовісних снів, ніби на згадку про цнотливе дитинство – там, у своїм ложі, вона давно звикла обходитися без сторонніх, задовольняючи саму себе зовсім не цнотливо. Якщо вже говорити відверто, то вона отримує екстаз у дев’яти випадках з десяти винятково завдячуючи своїм золотим «неслухняним» ручкам з великими, середніми, малими, безіменними і вказівними пальчиками… Інші, якими б досвідченими, вмілими менами вони не були, з якими б розмірними інструментами впливу… мало здатні привнести сатисфакцію в її самовтішне дуже особисте життя. Патологічна звичка, нічого не вдієш… Іноді щоправда – наслідки затяжної патології – їй нестримно тягне на бурхливе садомазо: вдавано і невдавано спершу норовливо повертіти хвостом перед активним суб’єктом тривалого БДСМ, а тоді віддатися, здатися без бою, ревно переконуючи і ревно воюючи з незгідними і несогласними нейронами в голові і спинному мозку, що таке рішення правильне, бо природне. Віддатися, зазвичай, своєму перевіреному містерові Сміху. А йому тільки цього треба, зайвих і непотрібних приводів довести собі і всім, що ти таки М-істер, не буває в нього нікагда.
Їй все рідше лише натяками дорікають небідні, однак вимушено менш щедротні чоловіки, з якими вона безнастанно кокетує, і більш успішні жінки – емансиповані і ті, яким поки що вдається висіти на шиях у багатих коханців, але, пардон без міцних юридичних оформлень, несприятливі часи і не знати, як далі піде в тих relationship$ – що так довго тривати не може. Або ти, місіс Сміх, вертаєшся вкотре надовго в дуже тісні обійми свого ненаглядного Містера Сміха, або ти, місіс Сміх, погоджуєшся і обіцяєш не обмежуватися виключно фліртом, поодинокими чи навіть з кимось стабільними контактами – однаково для всіх без тривалих стосунків. Ти змінюєш своє прізвище, та передусім ти, місіс.., сама змінюєшся, істотно і без «мейкапу». Численні коханці ( чи не власне вже не такі численні ?) морально і фізично втомилися від цих круть-верть, що все більш нагадують нескінченне багатосерійне знущання застрягле в 90-х і понині якоїсь вертливої і вічно страждаючої провінціалки сеньйоріни Маріанни Хорхіти Долорес. Ще так трохи покрути, поверти задом вхолосту – будуть насильно брати навіть безумовні джентльмени – такі часи… голодні… імовірно … неймовірно!... Для будь-котрої дами така непоштивість щодо неї завжди принизлива, але, даруйте, коли завідомо нінащо не розраховуєш, то навіщо і нафіга, питається, приймати такі чуттєво провокаційні пози під час спілкування та ще й вдягати такий «відвертий» одяг, нехтуючи білизною ?,,. Не завадило би щось, десь і підбрити за такої ситуації… ,) А то на сучасного естета не пакатіт. Або ще більш малоприємно – красуня ризикує стати на панель, де на тому ринку за її голе тіло гріш капне, а може і не капне. Як варіант – старіння і скніння самотньою старою дівою у своїх чотирьох неприступних стінах – не розглядається, – малореалістичний сценарій подій, в ті часи таке собі дозволити може-зможе хіба що містер Сміх і йому подібні, та й то…
А поки вона ще не розгубила остаточно краси і привабливості, поки розкішні уста чарівливої місіс Сміх ладні ще творити дива інтимної дипломатії, хоч вже давно їм не ймуть віри (дехто твердить, що всуціль силіконні – а от це неправда !) .., і поки ще грайливий час дозволяє бавитися у войнушки, а не у війни, вона може дозволити собі повойнічати з містером Сміхом, пожбурляти мечами, ножами і каструлями, вправно і менш вправно ухиляючись від кидків і нападів містера Сміха. Вони, красунчики «багатомільйонні», об’єкти заздрощів і зневаги інших акторів, головних, другосортних і різнопланових, суб’єкти виконання справ до яких їх найняли їхні канторні боси – покінчити раз і назавжди з ним/нею, очевидно, врешті-решт знову налагодять між собою міцні стосунки, перевірені часом і їхньою взаємною любов’ю. A-more…?
І ніде буде дітись місіс Сміх, адже вона – жінка, вона цілком природно чекає, жадає свого містера, щоб той її, тимчасово звільнену і асвабаждьонну, ЗАпліднив. Вона, очевидно, з тієї породи дам, що не спроможні надовго про себе подбати: вузька обмежена прагматичність і сира практичність, недалекоглядність ради минущого блиску і вузькопрактичного захоплення очей сторонніх не ведуть до родинного щастя, до того, консервативу, від якого по-справжньому досі ніхто ще не позбавився, навіть емансипе (радикальну чучхе-феміністку і їй подібних не рахувати). Тому для неї знову уготовано «променисте» співжиття зі Сміхом, а потім Реготом, Зойком, Плачем… до нового Сміху, радісно розлучного ? Поки коло не замкнеться на точці Омега з ликом Нової Альфи ?
І називає вона його і все, що з ним зв’язано, без уму від щастя Брєдом, а він її «місіс Піт» – ви пахнете Потом, ви знаєте, що він вам личить?
Така-то сімейка Сміх і Гріх, не дай Боже.
