В основі взаємовідносин чималої кількості українців проглядаються значні і менш помітні риси – інцесту. Того самого… В принципі, з огляду хоча б на те, що зараз у Великій Європі активно дискутується, а інде вже й мусується навіть, питання про легалізацію так званої «гендерної норми», котра покликана детабуювати в суспільстві сексуальні відносини між найближчими родичами, то ми – малоєвропейці – зробили ще один вагомий крок на шляху до Євросоюзу. За що, безумовно, повинні завдячувати не лише владі Віктора Федоровича Анунаковича і КО, а й, в першу чергу, собі.
Атож. Адже, погодьмося, з переконливою тезою і давно утилітарним прислів’я про те, що «рідна сорочка – ближче до тіла». Візьмемо, приміром, декларації багатьох чиновників і депутатів наших ненаглядних, та й вже тепер далеко не лишень їх. Вчитаймося в них, ні, не тільки в цифри, найбільш люба для нас справа. Відразу зрозуміло стає, що шляхетно кількісна і якісна майнова вдячність чоловіка дружині обмежується подеколи ще більшою вдячністю матері, бабусі, дідусеві, діточкам, внучкам, стрийкові, нанашці і навіть шоферові. Але останнє це вже, скоріше, із категорії про легалізацію одностатевих шлюбів, ніж інцесту, що теж, як розуміємо, виокремлює нас як істинних європейців!
Дійсно, якось знехотя повинно би віритися в новому глобальному світовому контексті , що синок, який переписав на першу жінку свого життя майже весь статок, не смокче цицьку в мамки досі. А скільки в нас випадків, коли мамка ї*е дочку чи навпаки у квартирі 2х2 ?! За законами де Сада і Мазоха – такими, що діють у нас щонайліпше – всім має бути добре від того і погано без того. Взагалі, мрія (узагальнимо, перепрошую, ми ж не про білі аспекти українства зараз) українця зроду-віку була – вузька – родина; щоб все в ній вертілося і не виходило далеко за неї: і садочок, і грядочка, і дачка, і тачка з гноєм «патріотичних « і «матрірхатних» емблем, як запорука ствердження «мрії по-вкраїнськи» . І брехня то остання, що такі мрії доступні небагатьом, брехня. Все просто в ієрархіях розміщено на різних рівнях, щаблях. Комусь дачка трирівнева, а комусь келія триметрова, вшир. Такі гештальти універсального, не виключено, в майбутньому зроблять нас передовиками, де нам невдовзі і справжні європейці будуть не за конкурентів.
А поки що ми інцестуємо(мій Word після 13-ї спроби здався не написати «інвестуємо») «істових братьєв». Точніше, вони нас куди частіше і відвертіше… А як ще можна розцінити, вочевидь, намір ПРезидента-без-ПРецедента зговоритися з кремлянами про реформування Нафтогазу і головно передачу газотранспортної труби ?! Ну, за великим рахунком, це по-зонівськи, коли, щоб вижити, треба нагинатися перед сильнішим, базара нєма. Але ж якось все одно від того… - ми же, сукка-мля, браття рідні !? Що ж, значить, великороси – теж європейці, – в інший спосіб. Де на вагу золота не так рот, як задниця. Трубою можна, звичайно, артикулювати, та нею, радше, до задниці прикласти і тепер все анулювати, анулювати…?
В нашому суспільстві архаїка сплелася туго з модерном, який, швидше, є насправді постмодерном. З архаїки нам відомо, що улюбленою справою богів був саме інцест. Міфосистема в людській свідомості не відмирає, вона продовжує жити і панувати, освоювати нові форми будь-де, чи то в нас, чи то Швеції, чи в родинно-кланових (військово і фінансово) Америках, чи – ще і як ! – в бісовій Рашці. І не відімруть «боги», не сподівайтеся, поки не ви*буть все довкола і самих себе задрочуть.
