Жив колись один китайський імператор. Він тільки-но зійшов на престол, був молодий і допитливий. Імператор уже знав дуже багато, і йому хотілося знати ще більше, але побачивши, скільки ще книг у бібліотеці палацу, він зрозумів, що не зможе їх прочитати.
Одного разу він покликав мудреця і наказав йому написати всю історію людства. Довго трудився мудрець.
Проходили роки і десятиліття й от, нарешті, слуги внесли п'ятсот книг, в яких була описана вся історія людства. Здивувався імператор. Хоча він був уже не молодий - тяга до знань не залишила його.
Але він не міг витрачати роки на прочитання цих книг і попросив скоротити оповідання, залишивши тільки найважливіше. І знову роки трудився мудрець, і в один із днів слуги вкотили до імператора візок з п'ятдесятьма книгами. Імператор уже зовсім постарів. Він розумів, що не встигне прочитати ці книги, і попросив мудреця залишити тільки найголовніше.
Знову мудрець взявся за роботу, і через якийсь час йому вдалося вмістити всю історію людства усього лише в одну книгу, але коли він приніс її - імператор лежав на смертному одрі й був настільки слабкий, що навіть не зміг розкрити її.
І тоді імператор попросив виразити усе ще коротше зараз же, поки він не відійшов в інший світ. Мудрець написав на обривку всього лише одну фразу: ЛЮДИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ, СТРАЖДАЄ І ПОМИРАЄ...
