Поговорити про поняття свободи нас підштовхнули розповсюджені навіть серед наших братів і сестер хибні уявлення про свободу, яка нібито «закінчується там, де починається свобода іншого». Нічого собі свобода! Сім мільярдів обмежень!
І навіть не те бентежить, що лібералізм уже не в моді. Просто до чого тут християнство? Чи не підміняємо ми поняття, між іншим, ключові поняття віри, коли привносимо чужі трактовки. Чи обмежує свободу християнина свобода, скажімо, сатаніста? Язичника? Прокурора? Що, власне, ми розуміємо під словом «свобода». Адже інтуїтивно зрозуміло, що наша свобода це не те саме, що їхня.
Бог – це свобода (із цим гаслом за поширеністю може змагатися лише «Бог – це любов», але про те, чим відрізняється любов від сексу ми поговоримо іншим разом). І разом із тим людина, що стає вільною, прийнявши Бога, бере на себе купу обмежень. Від гастрономічних, до «не вбий». Тобто, коли ми говоримо про християнську свободу, мова явно йде не про вседозволеність чи «роби, що хочеш, аби інші були не проти». Ми звикли говорити про свободу, як можливість щось робити, але людина, яка зреклася Господа, може собі дозволити набагато більше за християнина. Де тут свобода?
Про свободу пишуть не лише в богословській літературі. Той самий Кант запропонував трактовку свободи як можливості бути неадекватним: порушувати або починати причино-наслідкові ланцюги. Тебе вдарили по лівій щоці – ти міг дати у відповідь, або розплакатися, а ти підставив праву щоку – ти проявив себе як вільна людина. Втім, як і вдаривши у щелепу випадкового перехожого, без будь-якого приводу з його боку чи потреби на комусь зірвати злобу зі свого. Не підкорятися обставинам, за Кантом, є проявом свободи. І це близько до християнського розуміння. Втім, якщо ми вже говоримо про віру, то лише філософією не обійдешся.
Власне, християнська свобода – це свобода вибору між добром і злом. Тобто, свобода волі. З іншого боку, свобода – це свобода ВІД гріха. Тобто, свобода – це можливість обирати між добром і злом, але обирати добро. Де тут, здавалося б, свобода?
Людина була створена (як, до речі, і янголи) зі свободною волею. Частина янголів обрала зло. Люди мали можливість порушити заповідь Божу (тоді вона була лише одна – не їсти забороненого плоду). І вони її порушили. Проте, завдяки матеріальній природі, на відміну від ангелів, людство не вповні долучилося до гріха. Тіло впродовж нашого життя виступає в якості якоря для душі: ми не можемо надто глибоко поринути у гріх, втім навіть і найбільше піднесення врешті-решт згасає. Отже, поки ми живі, жоден вибір не є остаточним і незворотнім.
Свобода – це можливість обирати. В цьому випадку нас більше обмежує тривимірність простору, а не дільничний міліціонер, адже жодна заборона суду не позбавляє мене можливості прийти, наприклад, сьогодні під резиденцію гаранта в Межигір‘ї. Ясно, що можуть дати пару діб адмінарешту, але ж вибір є. Свободу не варто розуміти як сукупність громадських прав. Їх часто плутають.
З іншого боку, свобода – це свобода від гріха, бо гріховні пристрасті поневолюють. Ти можеш обирати між курінням і некурінням. Але лише доти, поки не закуриш. Тоді вже тебе триматимуть психологічна, а з часом і фізіологічна залежність.
Є два різних типи людей, які не п‘ють: ті, що кинули, і ті, кого просто не пре. Щось є героїчне в тому, щоб раз за разом відмовлятися від тостів на кожному дні журналіста (будівельника, агронома, на Новий Рік тощо). Проте, по-справжньому вільний від алкоголю той, хто не починав пити. Він просто не розуміє «навіщо» вливати в себе цю смердючу гидотну. Його природа в цьому аспекті неушкоджена. Вочевидь, подібний імунітет від гріха в цілому мали наші прабатьки Адам і Єва до гріхопадіння.
Ти можеш обирати між чистою та продажною любов‘ю. Але така свобода вибору залишається в тебе, поки ти притримуєшся першої. Будь-який романтик здатен піти в бордель. Мало хто з постійних клієнтів борделів може стати романтиком. Чим більше ви «випускаєш пару» на близьких, тим природніше це стає для тебе, і тим важче це перебороти.
Втім, якби ж так просто було обирати! Життя весь час ставить нас у ситуацію вибору: спочатку ти маєш обрати, який із запропонованих варіантів є добром, а який злом, а потім вже між ними.
Свобода християнина в земному житті – це свобода людини, яка йде по мінному полю. Ти вільний обирати, куди ступити, але чим більше ти помиляєшся, тим менше в тебе залишається кінцівок (манни, хеллса, чи що там у тебе у венах), і тим менше залишається свободи.
Андрій Ватолкін,
