Жив якось чоловік самотній і нещасний. І почав благати він:
- Господи, пошли мені прекрасну жінку. Я дуже самотній і мені потрібен друг.
Бог засміявся:
- А чому не хрест?
Чоловік обурився
- Хрест?! Хіба мені жити обридло? Я хочу тільки красиву жінку.
І от, дістав він красиву жінку, але в невдовзі став ще нещаснішим. Ця жінка виявилася болем у серці і каменем на шиї. Він знову заблагав:
- Господи, пошли мені меча.
- А чому ж не хреста? Може тобі вже послати хрест?
Чоловік розгнівався:
- А Ти не думаєш, що ця жінка жахливіша від будь-якого хреста. Пошли мені меча.
Явився меч. Чоловік спробував убити жінку, але його зловили і присудили до розп’яття. Висячи на хресті, нещасний молився до Бога:
- Прости мене, Господи, що я не слухався Тебе, хоча Ти від самого початку запитував мене, чи не послати мені хреста. Якби я скорився, то уникнув би цієї непотрібної марноти.
Часто людина просить у Бога те, що їй не потрібне і що ніколи не зробить її ніколи щасливою.
«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)
